Хлібопекарська галузь у харчовій промисловості України посідає одне з провідних місць. А зміни на ринку хліба і хлібобулочних виробів миттєво впливають на економічне та соціально-політичне життя країни. Ситуацію з цінами на хліб, захистом інтересів споживачів редакція «Одеських вістей» час від часу досліджує. Сьогодні спробуємо з’ясувати, як балансують на споживчому ринку та у вирі економічної нестабільності країни хлібопекарі.
Не секрет, що всі ми хочемо дешевого хліба, знаючи, що він добувається дорогою ціною. Варто тільки хлібозаводам підвищити (аргументовано) ціну на власну продукцію бодай на 10 копійок, навколо цього тут же здіймається галас. Утримувати ж старі ціни при зростанні вартості сировини, паливно-мастильних матеріалів – собі дорожче, кажуть балтські хлібопекарі.
ТОВ «Агрофірма «Хлібна нива» (Балтський хлібозавод) має добру славу, плекає власні традиції, випускає якісну продукцію, що користується широким попитом у північних районах Одеської області. Донедавна її асортимент складався зі 120 видів хлібобулочних та кондитерських виробів. За добу випускалося до 12 тонн хліба. Сьогодні – 90 найменувань і до трьох тонн хліба на добу. Щасливі часи закінчилися для підприємства ще 2008 року, коли стала помітною тенденція до спаду виробництва на 25-30%. Яка ж причина вимушеного згортання половини виробничих цехів?
– Ситуація навколо стратегічного продукту напередодні минулих виборів зіграла на руку всім політичним силам. Однак вибори минули і про хлібопекарів забули, – говорить директор хлібозаводу Юрій Герасименко.
На думку цього досвідченого господарника, питання хлібопекарського виробництва мають вирішуватися на державному рівні. Якщо держава хоче мати хліб і разом з тим наповнювати казну, то повинна створювати умови для тих, хто працює прозоро, чесно сплачуючи податки до бюджету. На жаль, влада цим поки що не займається. Тому половина хлібної продукції на ринку – нелегальна.
Директор наголосив на тому, що звик працювати прозоро, а ховатися в тінь – не його принцип.
Минулого року підприємство ще більше відчуло на собі зростання цін на борошно, цукор, подорожчання пального, електроенергії. Збільшувати ж відпускні ціни на соціальні сорти хліба хлібозавод не має права, бо за цим суворо стежить Антимонопольний комітет України. Дотацію держава не дає кілька останніх років.
Важливе значення для заводчан має і збут продукції, оскільки потужну конкуренцію місцевому виробнику створюють хмельницькі постачальники. Видається дещо парадоксальним той факт, що балтяни, маючи своє потужне підприємство з багаторічною історією та доброю репутацією, підтримують чужого виробника та поповнюють не балтський, а хмельницький бюджет.
За офіційними даними, виробництво хліба і хлібобулочних виробів в Україні останні кілька років скорочується. Найбільше падіння спостерігалося у 2009 році, коли обсяги випуску продукції скоротились на 7,7%. Фахівці переконують, що цьому є низка причин. Насамперед це пов’язано з низьким рівнем споживання даної продукції серед українців (про що свідчать дані Держстату). Негативно позначається і зростання тіньового ринку (60-65%), відсутність державної підтримки.
Колись місцевий бюджет отримував від Балтського хлібозаводу понад 100 тис. грн податків на рік. Щомісяця підприємство відраховувало в різні фонди 60 тис. грн. А сьогодні ледь живе.
За підсумками минулого року в Україні вироблено трохи більше 1500 тис. тонн хліба і хлібобулочних виробів, що на 6% менше за показники 2013 року. Враховуючи таку тенденцію, можна зробити висновок, що скорочення обсягів балтського хліба – не виняток.
Балтські хлібопекарі вважають, що сильний вплив на обсяги виробництва справляє державне регулювання у сфері ціноутворення.
– Адміністративне втручання у формування цін робить виробництво хліба і хлібобулочних виробів низькорентабельним бізнесом. Через це і наше підприємство зазнає збитків – 50 коп. з однієї хлібини, – констатує Юрій Герасименко.
Сьогодні спостерігається мінімальна рентабельність хлібозаводів – 0,5-3%. Більшість підприємств, що працюють легально, балансують на межі виживання.
У тіньовиків, що ухиляються від податків та не мають жодних зобов’язань щодо виробництва соціальних сортів хліба, а також не знають контролю за цінами, – висока рентабельність. Тому конкурувати з ними непросто.
На думку керівника, хліб у споживчому кошику займає менше 5%. Ручним регулюванням ми маємо дешевий хліб. Ринкові ціни нікого, крім хлібопекарів, не цікавлять. Свого часу Балтський хлібозавод мав три лінії, нині – дві. Директор каже, що міцне господарство «Зоря» Саратського району сьогодні виробляє більше хліба, ніж балтяни. А були часи, коли балтський хліб постачали за 150 км.
– Що робити за нинішньої складної ситуації? Виживати, – переконаний фахівець хлібопекарської галузі. – І спонукати державу до ухвалення таких законів, які б сприяли тим, хто працює прозоро, та запобігали б тіньовій економіці. Відновити дисципліну та своєчасну і чесну сплату податків.
Побувавши на підприємстві під час поїздки до Балтського району та ознайомившись із виробництвом, голова Одеської обласної ради Михайло Шмушкович зазначив необхідність глибокого вивчення проблем хлібопекарської галузі – і не лише на обласному рівні.
Ну, а «Агрофірма «Хлібна нива», проаналізувавши економічну ситуацію, за якої дай Боже отримати хоча б нульову рентабельність, шукає партнерів, з якими можна буде долати негаразди. Тут переконані, що виробляти хліб без збитків сьогодні можуть лише заводи, які входять до складу великих холдингів. Вони мають доступ до дешевших ресурсів. Натомість окремим підприємствам самотужки не вижити.
