В Одеському історико-краєзнавчому музеї розгорнуто персональну виставку живопису Дмитра Хамули «Природи вічної чарівність».
На ній представлено понад тридцять робіт художника, що охоплюють десятирічний період творчості. Найпритягальнішим для Дмитра є жанр пейзажу. На картинах зображено ландшафти Північного Причорномор’я, центральної України та Криму. Є й літні пейзажі, які, на думку художника, «проявляють красу гармонійного стану в його незмінності, відносній сталості. А етюд, написаний з натури, здатний зупинити той щасливий час, коли навколо все зелене і по-літньому стабільно тепло й затишно». Осінній пейзаж створювати, як відомо, легше, бо він контрастніший, ніж тонкі нюанси літньої зелені, до яких проявляє увагу у своїй творчості Д. Хамула. Для нього важлива не ефектність пейзажу, а саме той стан відносної сталості й гармонійного тепла, про які він говорить. Палітра творів художника – із соковитою зеленню й димчастим повітрям гір – носить явний відтінок старої одеської школи живопису.
Дмитро Хамула народився 9 січня 1983 року в Одесі. У 2000 році закінчив школу архітектурно-художнього профілю № 57, а в 2005-му – художньо-графічний факультет Південноукраїнського державного (нині національного) педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. Навчався в майстернях Крижевської, Лозовського, Письмиченка. Першими своїми вчителями Дмитро Хамула вважає одеського скульптора Кутепову (1917-2000) та її чоловіка архітектора Карабеця (1918-1998). Саме вони з ранніх років прищепили Дмитрові любов до мистецтва.
В 2008 р. Дмитро Хамула закінчив аспірантуру на кафедрі образотворчого мистецтва ПДПУ ім. К.Д. Ушинського за фахом «образотворче мистецтво». У 2013 р. під керівництвом доктора мистецтвознавства Баканурського у спеціалізованій вченій раді Таврійського національного університету з успіхом захистив дисертацію на тему: «Іконографія Діоніса в античних пам’ятках Північного Причорномор’я: культурологічний аспект». Він автор двох монографій: «Діоніс в античній коропластиці та вазописі Північного Причорномор’я: семантика в контексті культу», (Одеса: ТОВ «Удача», 2009 р.); «Діоніс у Північному Причорномор’ї: мистецтво і культ», (Одеса: Вид-во «Друкарський Дім», 2013 р.). Дмитро – учасник низки міжнародних культурологічних, мистецтвознавчих конференцій, археологічних розкопок в Ольвії, міських, обласних і всеукраїнських художніх виставок викладачів і студентів художніх вузів.
У листопаді-грудні 2008 р. у Муніципальній міській галереї міста Одеси пройшла його персональна виставка живопису за назвою «Лики землі». Дмитро – призер конкурсу Міжвузівської асоціації «Покров» у Санкт-Петербурзі (2010 р.) у номінації «Образотворче й декоративно-прикладне мистецтво».
Художня діяльність Д. Хамули у складі групи художників, очолюваних відомим одеським художником-іконописцем Сергієм Ігоровичем Бурдою, пов’язана з розписом храмів, базується на візантійській традиції іконопису та фресковому живописі. Саме звідти він черпав натхнення (ніколи не копіюючи зразків) у спробі виробити власну мову, переосмислюючи досвід стародавньої художньої традиції. Звідси й своєрідна манера письма – легкий, витончений колорит монументальних розписів.
