Минулий рік для агропромислової галузі, втім, як і для всього господарського комплексу країни, видався непростим. Для аграріїв – насамперед через погодно-кліматичні умови. Відсутність вологи негативно позначилася на всіх галузях АПК.
Але тішить те, що навіть у таких умовах багатьом підприємствам вдалося вистояти й виробити необхідну для всіх нас продукцію. Серед них – товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард Д», що в Овідіопольському районі. У господарстві утримують 220 корів червоної степової та 500 свиней червоно-поясної породи.
– Ці породи тварин найбільше годяться для нашої зони ризикованого землеробства, – говорить головний зоотехнік агрофірми Любов Бокша.
У минулому несприятливому році, за її словами, від кожної корови в господарстві надоїли по чотири тисячі літрів молока. Добовий приріст свиней склав близько 500 грамів. А це на сьогодні хороший показник.
– Наше молоко чудової якості – з жирністю 4,2 відсотка та вмістом білка 3,4 відсотка, – веде далі Любов Степанівна. – Його охоче закуповують підприємці як з Одеси, так і з приміських районів. Користується попитом і молодняк великої рогатої худоби. А по свинину – сало та м'ясо – приїжджають навіть із Київської, Полтавської, Кіровоградської та інших областей.
З основних проблем господарства головний зоотехнік називає відсутність пасовищ, вільної землі та, як наслідок, недостатню кількість кормів. Крім того, важко займатися сільським господарством поблизу мільйонного міста, коли житлові квартали підступають мало не до самих ферм. Тому в «Авангарді Д» не женуться за кількістю, віддаючи перевагу якості.
А як справи з галуззю загалом? На Одещині тваринництвом займаються трішки більше 340 сільськогосподарських підприємств. Характерно, що сьогодні, як і тридцять, і п'ятдесят років тому, у бутність колгоспно-радгоспної системи, серйозну конкуренцію їм складають особисті господарства населення.
За даними Головного управління статистики в Одеській області, на початок року в регіоні налічувалося близько 200 тисяч голів великої рогатої худоби. З них тільки близько 29 тисяч утримуються в сільськогосподарських підприємствах, решта ж (понад 85 відсотків) – у населення.
Аналогічна ситуація і з іншими видами тварин. Так, із 400 тисяч голів свиней на частку сільгосппідприємств припадає ледь більше 120 тисяч голів, а на приватні господарства – близько 280 тисяч. Із 383 тисяч голів овець і кіз у сільгосппідприємствах утримується 52,3 тисячі й близько 331 тисячі, або 86,4 відсотка, – у приватних домогосподарствах. Там же на початок року налічувалося 4 мільйони 679 тисяч голів птиці, або 97,2 відсотка від загальної кількості.
Зрозуміло, що й співвідношення кількості тваринницької продукції не на користь великих товаровиробників – попри те, що обсяги виробництва торік там зросли на 1,2 відсотка, або на 220 тонн. Великі підприємства АПК виробили 11,7 тисячі тонн м'яса, 38,5 тисячі тонн молока, 6,8 мільйона штук яєць. Водночас у приватних господарствах ці показники значно вищі: 59,4 тисячі тонн м'яса, 367,7 тисячі тонн молока і 349,8 мільйона штук яєць.
Імовірно, проблем не уникнути й надалі. За даними Головного управління статистики в Одеській області, на поточний рік сільськогосподарськими підприємствами заготовлено близько 89 тисяч тонн кормів, зокрема близько 49 тисяч тонн концентрованих, що відповідно на 6 і 0,3 відсотка (або по 13,3 центнера на одну умовну голову) менше, ніж 2013 року.
Виникає питання: навіщо на всіх рівнях із пафосом заявляти, що Україна вийшла на друге місце у світі за експортом зерна, коли немає чим годувати своїх тварин?
