Притрасті за Ланжероном не вщухають із осені. 9 лютого відбулося чергове громадське слухання за цією темою. В результаті було ухвалено низку рішень, зокрема таких, що обмежують в’їзд транспортних засобів на територію пляжу. Про це з допомогою прес-релізу «Демократичного альянсу», що виступив одним із організаторів слухань, були сповіщені й одеські ЗМІ.
– Загалом вітаю всіх прихильників обмеження в’їзду на Ланжерон! Слухання підтвердили, що Ланжерон – це рекреаційна зона й там немає місця вільному проїзду, і відповідно, немає потреби в такій кількості паркувальних місць. Тепер чекаємо розміщення знаку, що обмежує рух, і зміни проекту благоустрою, – написав у своєму блогу Олексій Чорний – один із лідерів одеського «Євромайдану» та руху проти забудови Ланжерону.
Редакція звернулася до Олексія Чорного з проханням прокоментувати слухання, що відбулися, й відповісти на кілька інших запитань.
– Олексію, Ви вітали з перемогою своїх прихильників – тих, хто виступав проти в’їзду приватного транспорту на Ланжерон. Проте винятки все-таки є. Заборона не мусить стосуватися електромобілів і автомобілів, що перевозять інвалідів. На практиці всі ми добре знаємо, що коли щось дозволено одним, а іншим заборонено, завжди відкривається лазівка для несумлінних громадян, які прагнуть обійти закон і одержати матеріальну вигоду для себе. Чи не буде так і в цьому разі?
– Згоден, але ми були змушені дійти проміжного рішення. Зваживши можливі негативи від того, що може дати корупційна складова, і обмеження, які виникають у людей, неспроможних без особистого транспорту потрапити на пляж, вирішили, що у інвалідів має бути можливість проїзду на Ланжерон. Навіть якщо після цього хтось буде «наймати» собі на роботу інваліда першої групи як особистого водія, щоб обійти заборону. Я не думаю, що це буде масовим явищем. Ми ж проти в’їзду авто не заради принципу, а заради того, щоб повітря в курортній зоні залишалося чисте. Гадаю, що навіть якщо й з’явиться якась кількість порушників, які зможуть знаходити спосіб обійти заборону, вона буде незначною і на якості повітряної атмосфери це не позначиться… Головне, щоб не було стовпотворіння.
– Із цього питання виникає наступне: так парковка, виявляється, все-таки була потрібна?
– 420 паркувальних місць, на які заплановано стоянки, – це надто багато для інвалідів і електромобілів. Інваліди попросили 24 місця й одне місце біля ресторану «Хутірець». Нехай ще якусь кількість місць займуть електромобілі. А для кого інші місця? Хто їх буде використовувати?
– На скільки місць було заплановано парковку біля дельфінарію – ту, що викликала такий резонанс?
– Ця парковка, для створення якої було зрубано дерева та зрізано схил, – на 78 місць.
– А скільки ж там було вирубано зелених насаджень?
– За нашими підрахунками, 63.
– А як цей факт аргументували ваші опоненти?
– Ніяк. Вони це зробили дуже швидко. Спочатку вони сказали, що дерева не чіпали, а потім заявили, що зрізали шість старих акацій. Зараз вони кажуть, що посадили 64 саджанці.
– Говорячи про зелені насадження та про їх знищення, не можу не згадати про те, як кілька років тому було зрубано десятки гарних міцних дерев на вулиці М’ясоїдівській, коли розширювали проїжджу частину. Потім там з’явилися саджанці, багато яких так і не прижилися. На жаль, тоді ніхто із громадських працівників не заступився за ці дерева… Але повернімося до Ланжерону…
Під час громадських слухань відбувалися досить неприємні інциденти – сутички, бійка, у результаті якої є потерпілий. У зв’язку з цим, участь «Самооборони» у підтримці громадського ладу під час проведення громадських заходів така вже необхідна? Може, саме через її участь у «наведенні ладу» і відбуваються конфлікти?
– У мене багатий досвід організації дуже різних заходів. Я скажу, що всі слухання, які ми провели, пройшли без інцидентів. На останньому просто був якийсь хам, який ходив і всіх штовхав ліктями з обуреним виглядом, коли люди співали гімн, і «Самооборона» у це втрутилася. Усі дії її були толерантні. Відбувся лише один конфлікт за 12 годин, і це при тій тисняві, у якій люди значний час відстояли. «Самооборона» відпрацювала добре. Це об’єктивно. Взагалі я не знаю жодної цивільної структури, яка готова забезпечувати лад у місті.
– Олексію, ви член «Демократичного альянсу». Наскільки, на Вашу думку, демократично використовувати які-небудь інші структури, крім державних правоохоронних органів, для «підтримання ладу в місті»?
– У мене є досвід організації фестивалів і подібних заходів. Наприклад, згадую епізод, коли люди билися на сцені, розбили колонку. Міліція спостерігала й не втручалася. Я не впевнений, що міліціонери готові захищати правопорядок, вони готові тільки фіксувати, що відбувається. Тому ті, що можуть забезпечити захист від провокацій на сьогодні, – це представники «Самооборони».
– Ви один із керівників одеського «Євромайдану». Наскільки однородний цей рух? Чи всіх, що до нього належать, можна назвати однодумцями?
– Рух «Євромайдан» об’єднав людей геть різних, зокрема й за політичними переконаннями. Але в усіх була одна спільна мета – боротьба проти Януковича. Щойно це питання було знято, у людей з’явилися нові різні цілі й різні механізми їх реалізації. Звичайно, між більшістю з нас існують певне порозуміння й симпатія, але сказати, що ми зовсім однакові, буде невірно.
– Наші читачі просять запитати у Вас про те, який стосунок до «битви за Ланжерон» має Марко Гордієнко – особа в місті досить відома, яка має неоднозначну репутацію. На думку частини одеситів, він використовує ваш рух із корисливою для себе метою. Хотілося б дізнатися Вашу думку щодо цього.
– У Марка Гордієнка є свій фронт роботи. Він не бере жодної участі в акціях щодо Ланжерону. Більше того, він давав негативну оцінку діям активістів. Якщо він там і з’являвся, то просто міг прийти подивитися, але він не учасник подій.
– Олексію, розкажіть трохи про себе. Хто за освітою, чим займаєтеся, чи є родина?
– За освітою я біолог, але за фахом працював недовго. З 2004 року займаюся громадськими справами: організую різні заходи, круглі столи, конференції та здійснюю зв’язок із громадськістю. За це офіційно одержую гроші. Є родина. Виховую двох дочок – Ярославу й Соломію.
«Демократичний альянс» існує з 2006 року. Спочатку ми були зареєстровані як молодіжний рух. Я був організатором його команди в Одесі. Потім «Демократичний альянс» перетворили на політичну партію. Але від часу вступу до Збройних сил України я призупинив членство в партії, як це передбачено законодавством. З вересня минулого року служу в прикордонний військах. З 17 січня по 23 лютого у мене відпустка.
– Ще одне питання, яке цікавить наших читачів, – це Ваше ставлення до «Правого сектору».
– Завжди було негативне ставлення до націоналістичних організацій, бо туди залучають не цілком урівноважених людей, таких, що не завжди тверезо оцінюють ситуацію. Часто націоналістичні організації використовують для проведення провокацій, які в остаточному підсумку завдають шкоди головній справі. Це якщо судити про націоналістичні організації загалом. Я не можу говорити про «Правий сектор» на всеукраїнському рівні, бо не знайомий з усіма його лідерами. Що стосується одеської частини, наші взаємини не склалися починаючи з Майдану. Я завжди виступав проти шовіністичних кричалок і закритих облич. Але серед їхніх активістів є й цілком нормальні люди.
– Проте в акціях на Ланжероні «Правий сектор» теж відзначився. Були хлопці із закритими обличчями та з націоналістичною символікою на банданах…
– Так, вони були серед учасників протестів, але тільки один раз. Після чого сказали, що більше участі брати не будуть.
