У стратегічному плані потрібна сучасна концепція використання зрошуваних земель на ринкових засадах, яка б передбачала спеціалізацію, спрямовану на виробництво продовольчого та кормового зерна, соєвих бобів, овочів і фруктів із метою поліпшення продовольчого забезпечення населення та виходу на зовнішні ринки.
Насамперед розширення поливу потребуватиме значного збільшення обсягів води, що подаватиметься на поля. Причому до її якості висуваються певні вимоги. Зокрема, посилюється увага до радіаційної складової, оскільки вода певних річок і озер може містити в собі надмірну кількість радіонуклідів.
При цьому наукові рекомендації щодо якості води, розроблені в попередніх дослідженнях, сьогодні з об’єктивних причин не можуть використовуватися.
Водночас процес розширення поливу на півдні України та ефективність його використання багато в чому залежать саме від наявності наукового потенціалу в проектних організаціях. А застосування результатів наукових досліджень дає змогу якісно і в стислі терміни реалізувати різноманітні варіанти рішень, впроваджувати нові технології, змінювати й коригувати нормативну базу галузі.
В результаті жвавого обговорення Радою Південного наукового центру НАН України і МОН України наприкінці 2014 року актуальних питань щодо ефективнішого використання зрошуваних земель було вироблено низку пропозицій. Передусім Мінагрополітики, Держземагентство, Держводагентство та Національна академія аграрних наук України мають сприяти якнайшвидшому ухваленню пакету законодавчих актів стосовно цього питання. Слід визначити особливості функціонування меліоративних систем в умовах розпаювання. Посприяти прискоренню процесу могла б Верховна Рада України, ухваливши закон про консолідацію земель, що передбачав би використання зрошуваних і меліорованих сільськогосподарських угідь як цілісних систем за призначенням. Також потрібні відповідні зміни до Земельного кодексу України та Закону України «Про меліорацію земель» щодо надання поливним масивам особливого статусу з урахуванням особистої відповідальності їхніх власників і орендарів за їх цільове використання.
Потребує конкретного вирішення також питання надання в довгострокову оренду поливних земель інвесторам – не на 2–3, а мінімум на 15 – 20 років, що гарантуватиме їм повернення вкладених коштів та отримання прибутків. Одне слово, має бути максимально вдосконаленим законодавче і нормативно-методичне забезпечення землеробства на зрошуваних землях.
Було також ухвалено звернутися до Мінагрополітики та Мінфіну з проханням ініціювати перед Кабміном України питання про відновлення державної підтримки сільгоспвиробників через компенсації вартості електроенергії та пально-мастильних матеріалів, витрачених на зрошування, на проведення гіпсування земель; створення умов для підготовки та перепідготовки кадрів.
Окреслено також завдання для провідних інститутів регіону, що спеціалізуються у сфері водних проблем і меліорації. Зокрема, Інституту рису НААН України запропоновано розробити комплексну програму «Розвиток рисівництва в Україні до 2020 року» з урахуванням відновлення та будівництва традиційних мереж, контурних систем, а також вирощування культури за допомогою крапельного зрошування. Інституту зрошувального землеробства НААН України рекомендовано розглянути можливість широкого використання наукових основ і методологій організації та ведення моніторингу поливних земель, методів підвищення технічної та експлуатаційної надійності систем і дощувальних машин, визначення водопотреб, строків і норм поливу культур та контролю стану вологості при крапельному зрошуванні. Науково-дослідному інституту радіаційної та техногенно-екологічної безпеки ЧДУ імені Петра Могили слід вивчити можливість установлення тимчасових контрольних рівнів концентрацій радіонуклідів у воді для таких систем, як Південно-Бузька, Інгулецька, Білоусівська.
Лише за умови вирішення означених проблем уже в найближчі два-три роки можуть стати помітними істотні зрушення у справі забезпечення країни різноманітною продукцією, отриманою на поливних землях Південного регіону.
Лілія ХУТОРНА, н.с. Південного наукового центру НАН України і МОН України
Ольга ЛАБУНСЬКА, м.н.с. Південного наукового центру НАН України і МОН України
