«ОВ» писали про шахрайство за допомогою послань «електронкою». Як боротися із цим видом злочинності? З таким запитанням ми звернулися до ректора Одеського держуніверситету внутрішніх справ, професора, полковника міліції Олександра Користіна.
Як з’ясувалося, перші труднощі в тому, що далеко не всі жертви обману готові заявити про це до правоохоронних органів: соромно зізнатися, що їх обдурили на полові. Багато які з потерпілих розуміють, що сучасні технології не дозволяють точно визначити місцезнаходження автора горезвісних листів щастя і притягти до відповідальності. Шахраї, своєю чергою, страхуються. Вони відправляють листи з різних інтернет-кафе, де користувач не зобов’язаний надавати свої паспортні дані. Але протистояти електронній або кіберзлочинності можна й належить.
– Принципи шахрайства, виманювання грошей обманом відомі ще з часів цяря Гороха. Кібершахрайство – свого роду кримінальна інновація. Відповідно змінюються і способи розкриття. Замість традиційних крадіжок із ломиком і сокирою, інструментом злочину стає інтернет. У кримінальному середовищі зріс інтелектуальний рівень, – говорить О. Користін.
– Очевидно, міліціонерові треба йти в ногу з технічним прогресом?
– Краще б навіть на крок попереду. Тим більше що найважливішим напрямом міліцейської роботи є профілактика, проведення аналітичної та кримінальної розвідки. Запобігання електронній злочинності можливе, бо вона має свої попит і пропозицію на ринку кіберпослуг. Маючи достатнє технічне забезпечення і добре підготовлені кадри, впроваджуючи сучасні моніторингові програми, можна цілком результативно виставляти перепону цьому виду злодіянь. І запобігати їм. Але, на жаль, оснащеність міліції сьогодні гірша, ніж у кібершахраїв. Ми не можемо похвалитися суперсучасними технічними засобами у своєму арсеналі. І тому починаємо діяти, як правило, за фактом скоєного кіберзлочину. Електронний злодій досить «прогресивний», бо використовує передові технології та купує новітні технічні засоби. Він планує й готується до злочину, але до певного часу ховає козирі в рукаві.
– Тому варто тримати в секреті новітні досягнення електроніки?
– Не треба боятися розповідати про новітні технології, вважаючи, що це в поміч кіберзлочинцям. Вони й так обігнали час і викреслили зі сфери технічних досягнень моральну складову. Зате працівникам органів міліції важливо дати можливість скоріше опановувати інформаційні та телекомунікаційні новації. Підвищення рівня їхньої поінформованості сприяє розкриванню подібного роду злочинів.
– Де готують таких електронних слідопитів?
– Одним із вузів, де накопичено багату методику здобування таких знань і досвід їх застосування, є наш університет. Ми прийшли до дворівневої системи підготовки. Перший – базовий модуль. Він формує систему знань і навичок переважно технічного характеру. Але не вище побутового користування. Щоправда, паралельно посилено вивчається англійська мова та спеціальна комп’ютерна термінологія.
На другому рівні даються спеціалізовані знання на основі поглибленої технічної освіти. У поєднанні з основною дисципліною «Правознавство» цей курс створює еліту юристів, що володіють ще й цифровими технологіями. Такі кадри й можуть ефективно боротися з кіберзлочинцями, а також дбати про інформаційну безпеку у структурах, де вона необхідна.
– З якими ще видами криміналу їм доведеться зіштовхуватися, крім «листів щастя»?
– Їхні знання затребувані скрізь, де потрібен захист електронної інформації. Частіше – у великих містах, де багато банкоматів, сконцентровано банки. Доводиться боротися із крадіжками коштів із банкоматів, даних карткового рахунку, з якого потім злочинець знімає гроші. Таке вдається робити, наприклад, за допомогою мобільного телефона. Часто злодійський прийом зводиться до виготовлення накладної клавіатури, через яку зчитується код. Іноді ловкачі встановлюють відеокамеру, що фіксує клавіші, на які натискає клієнт. Дуже поширеним видом є «фішинг» – крадіжка паспортних даних (не плутати з ловитвою риби на гачок). Наприклад, шляхом розсилання спаму про уточнення банком клієнтських реквізитів. Прийоми примітивні, однак дієві!
– А одежати готівку з електронних рахунків просто?
– Це завершальна й, можливо, найризикованіша частина процедури. З контрольованого злочинцями рахунку для переведення грошей на інший рахунок потрібні частки секунди. Більше того, щоб не привертати увагу, шахраї знімають із чужих рахунків зазвичай невеликі й не круглі суми, скажімо, 867 доларів. Тому і потерпілий, і банк аж ніяк не відразу дізнаються про скоєний проти них злочин.
Надалі для переведення злочинних доходів у готівку наймаються «мули». Так на світовому жаргоні називаються виконавці, що знімають готівку в банках або з банкоматів, часто навіть не підозрюючи про її кримінальне походження. Ці люди, властиво, одержують свою частку. За день можна здійснити десяток операцій щодо перетворення віртуальних грошей на хрусткі банкноти.
Важче вийти на розробника злочинних програм. А от «мула» взяти можна. А через нього вже вийти на «мозковий центр». Щоправда, провину інтелектуала довести теж нелегко. Він може залишати собі лише третину від суми грошового переказу, скидаючи основну частину відповідальності на осіб, що займаються рекрутингом «мулів». Загалом це вже конгломерат організованої злочинності, а звідси й жорсткіше покарання. Але дармовий заробіток вабить авантюристів.
