Дунайський оселедець пішов у… Дністровський лиман
У переддень професійного свята рибалок Вилківський територіальний відділ Західно-Чорноморської рибоохорони підготував піврічний звіт щодо промислового вилову риби, який дає уявлення про стан водних ресурсів у даному регіоні.
Загальний обсяг рибодобування за цей період склав 227,5 тонни: у Дунаї виловили 141 тонну, у Чорному морі – близько 18 тонн, в озері Сасик – понад 31 тонну, в озері Китай – майже 37 тонн. У рибінспекції прокоментували, що в першому півріччі виловили на 27 тонн більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Цікаво, що з усієї кількості видобутої риби рівно половина припала на дунайський оселедець, який залишається затребуваним морепродуктом. Але другий рік поспіль через погодні умови хід оселедцю не виправдовує сподівань. У цьому сезоні, на подив бувалих рибалок, він зненацька ринув у Дністровський лиман.
Якщо говорити про іншу рибу, то друге місце за кількістю – у сріблястого карася (63 тонни), третє – у сазана (23 тонни). А от сома й судака в рибальських сітях опинилося геть небагато – ледь більше 4 тонн.
Сім днів просидів на сходах
У Вилковому – місті рибальської слави – 12 липня своє професійне свято рибалки відзначили скромно, майже непомітно: вшанування та феєрверк у нинішній ситуації завважили недоречними.
Із 16 промислових приватних підприємств сьогодні тільки одне має свою історію, беззмінного директора, який першим в Українській Венеції організував рибальське ПП «Кунашир».
У 1999 році корінний вилківчанин із потомствених рибалок Яків Щербатов, бачачи, як розвалюється рибальський колгосп-гігант, вирішив створити маленьке підприємство.
– У період економічного розвалу я починав з п’яти човнів, – розповідає Яків Григорович. – Це було схоже більше на артіль, ніж на підприємство, а по дозвіл довелося тоді їхати до Києва. Досі пам’ятаю, як сім днів просидів на сходах департаменту рибного господарства, поки високопоставлені чиновники мене прийняли. Чому? «Даху» не було. Через багато що довелося пройти, але, як у нас кажуть, досвід за плечима не носити. Зараз підприємство об’єднує власників 37 човнів, у період путини за «Кунаширом» значиться близько 80 рибалок. Люди стараються, хочуть заробити. По матеріальному становищу рибалок дуже вдарила цінова політика, коли різко подорожчав бензин. Звичайно, це спричинило підвищення собівартості оселедця, хоча сьогодні у людей низька купівельна спроможність.
Вести промисел стає складніше
У рибалок дуже специфічний рід занять, рік на рік не припадає. Уже другий сезон оселедцева путина не виправдовує їхніх сподівань.
– Судячи з усього, вплинули вітри й течії, – говорить Яків Щербатов. – До нас косяки оселедця зазвичай ідуть із боку Туреччини, а цього року вони йшли з боку Криму. От вітри й загнали частину дунайки у Дністровський лиман. До того ж не можна не помітити, що бідніють водні ресурси. Ми спостерігаємо, як у низів’ях Дунаю заростають кути, течія в річці стала не такою сильною, у результаті заиливаются протоки й гирла. Вести промисел риби стає складніше.
Розповідаючи про проблеми, депутат Вилківської міськради Я. Щербатов відзначив, що в цьому сезоні практично на кожного рибалку було по одному інспекторові: екологи, опергрупи з Одеси й Києва чергувалися, але постійно були тут.
– Уявляєте, скільки вони спалили недешевого палива? – говорить Яків Григорович. – Але ж сьогодні самі рибалки зацікавлені, щоб тут не було браконьєрів.
На жаль, до місцевого населення, у якого традиційний спосіб життя, не завжди дослухаються. Але ж у Вилковому не перевелися рибацькі династії Єрських, Ушанових, Щербатових, Унгарових, Карасьових та інші, які намагаються зберегти традиції й досвід, отримані від дідів-прадідів, передати їх дітям та онукам.
