Розбираючи сімейний архів, я знайшов  документи періоду зародження консульських відносин Грузії з нашим містом. Одним із них було посвідчення, що підтверджує грузинське підданство мого прадіда І.С. Царцидзе, датоване 1919 роком. Факт існування Консульства Грузії в Одесі на початку ХХ століття став причиною моєї цікавості до історії дипломатичних місій у місті.  

Консульські установи завжди відігравали важливу роль у роз­витку культурних, економічних і добросусідських відносин із містами, країнами та континентами. Особливо це стосується Одеси – великого портового міста, центру торгівлі та міграції населення. За всіх часів вона була й залишається лідером України (після столиці) за кількістю консульських представництв. Зараз їх близько 20, а до 1917 року було близько 30.

Наприкінці 1917-го та в першій половині 1918 року на території колишньої Російської імперії виникли нові держави, зокрема Українська Народна Республіка (7/20 листопада 1917 р., «III Універсал») і Грузинська Демократична Республіка (26 травня 1918 р., «Акт незалежності»).

«Акт незалежності Грузії», ухва­лений Національною Радою, про­голошував, що «Грузинська Демо­кратична Республіка бажає зав'язати добросусідські відносини з усіма членами міжнародної спільноти». Керуючись «Актом», Республіка Грузія почала розбудовувати свою зовнішньополітичну діяльність.

У серпні 1918 року із Тбілісі до Києва вирушила дипломатична місія Грузії на чолі з В.В. Тевзая, членом грузинського парламенту, юристом за освітою. Метою місії було встановлення дипломатичних, торговельно-економічних і культурних відносин із Українською державою. У вересні 1918-го, після переговорів з урядом України, у Києві почало функціонувати дипломатичне представництво Грузії. Послом був призначений В.В. Тевзая, а його заступником – Д. Вачейшвілі. Однак у вересні 1919 року диппредставництво було відкликане у зв'язку з ускладненням політичної ситуації на території України.

Втім, за рік роботи в Києві посол Грузії В.В. Тевзая встиг укласти з українським урядом кілька між­держав­них договорів політичного і економічного характеру.

Договір, підписаний з української сторони уповноваженим С.В. Боро­даевським і з грузинської – В.В. Тевзая 5 грудня 1918 року, складався з 22-х статей. Крім преамбули, він мав 6 розділів: про загальні права громадян обох сторін; про консульські зносини; про торгівлю; про мореплавання; про транзит та ін.

Міжурядова угода про міжбанківські переказові операції (від 7 грудня 1918 р.) регулювала відносини між банками Тбілісі, Кутаїсі, Батумі, Поті, Сухумі у Грузії та Києва, Харкова, Одеси, Катеринослава в Україні.

Договір про обмін товарами (від 7 грудня 1918 р.) регулював торговельні відносини.

Відкрилися Генеральне консульство в Одесі (вересень 1918 р.) і консуль­ство в Харкові. 

Газета «Одесский листок» писала: «Найближчим завданням заснування консульства в Одесі є подання допомоги військовополоненим, підданим Грузинської Республіки, що повертаються на батьківщину з полону. Переговори про їхнє повернення велися свого часу із центральними державами і привели до позитивних результатів. Консульство надає людям, що повертаються з полону, приміщення для відпочинку на передавально-етапному пункті при консульстві, надає їм одяг, їжу, гроші та на пільгових умовах влаштовує їм проїзд до Поті. Слід зазначити, що консульство подає допомогу військовополоненим і інших національностей, аж до організації відповідних консульських установ». 

В Одесі Генеральне консульство Грузії тимчасово розміщалося на етапному грузинському пункті на вул. Польській, 3. З листопада 1918-го по лютий 1919 року – на вул. Гоголя, 15, а з лютого по вересень 1919-го – на вул. Садовій, 4.

Для захисту прав грузинських гро­мадян було проведено реєстрацію. «Усі піддані Грузинської республіки, що мешкають в Одесі та межах оде­ського округу, запрошуються зареєструватися (Польська вул., 3)», – повідомляла газета.

Генконсульство сприяло розвиткові грузинської спільноти в Одесі, про що свідчить газетне оголошення: «Завтра о 10 1/2 год. ранку у приміщенні гру­зинського Генерального консуль­ства (вул. Гоголя, 15) відбудуться перші після затвердження статуту збори грузинської спільноти в Одесі».

Виконувачем обов'язків Генераль­ного консула був призначений Євсей Ілларіонович Ушверідзе. Одеська преса повідомляла: «Присяжний повірник Є.І. Ушверідзе тимчасово, до затвердження урядом Грузинської Республіки, призначається в.о. Генерального консула Грузинської Республіки в Одесі».

Є.І. Ушверідзе народився 4 листо­пада 1886 р. в Озургетському пові­ті Кутаїської губернії. Закін­чив юридичний факультет Ново­ро­сійського університету. Користу­ючись великим авторитетом се­ред дипломатів інших держав, акредитованих в Одесі, був обраний головою консульської колегії. 

Працівниками Генконсульства були В. Жоржоліані та Л.С. Муджирі, який іноді виконував обов'язки генконсула. Перший секретар – Г. Меферт, а з квітня по серпень 1919 р. в одеському дипкорпусі працював В.В. Тевзая. 

У січні 1919 року при Генконсульстві була заснована економічна рада, що відала справами щодо товарообігу з Грузією. Керував нею М.І. Скобелєв, який прибув із Києва, де він входив до складу подібного органу при посольстві Грузії. На початку березня 1919 р. економічним радником при Генконсульстві став С. Аваліані.

Зміцнюючи економічні зв'язки, Одеська митниця спростила формаль­ності під час перевезення грузинських товарів, а від англій­ського командування (у місті стояли союзницькі війська Антанти) одержали дозвіл на вивезення із Херсонського району до Грузії 100 тисяч пудів борошна. Економічний напрям діяльності Генконсульства Грузії сприяв зростанню вантажообігу між грузинськими портами (Поті, Сухумі, Туапсе, Батумі) і Одесою.