Першого вересня вся увага приділена учням, особливо першокласникам. Інтерес до вчителів часто обмежується лише урочистими словами на шкільній лінійці. Але ж деякі з них теж ідуть «перший раз у перший клас».
За міжнародним даними, на початок XXI століття у світі налічувалося близько 60 мільйонів працюючих учителів. Більшість із них (приблизно 70%) старші тридцяти років. А як же щодо молодої зміни? «Одеські вісті» вирішили розпитати вчорашніх студентів і сьогоднішніх учителів про те, чого вони очікують від своєї професії.
Дмитро одержав кваліфікацію вчителя інформатики у червні, однак на педагогічній ниві почувається упевнено. Молодий чоловік неодноразово працював вожатим у літньому таборі, а останнім часом активно поєднував навчання з роботою.
– Від цього навчального року я чекаю насамперед зарплати, – посміхається Дмитро. – А якщо серйозно, то хочу організувати навчальний процес таким чином, щоб здобути повагу серед учнів і одержати можливість передати їм свої знання.
Втім, не всі молоді вчителі почуваються так упевнено. Маргарита з відзнакою закінчила філфак університету, зарекомендувавши себе за роки навчання розумною та старанною студенткою. Дівчина швидко знайшла роботу в одній із одеських шкіл, але переживає, що весь її досвід обмежується кількома педагогічними практиками.
– Зараз я відчуваю страх перед новим колективом, розгубленість і невпевненість, – зізнається вона. – Однак водночас я відчуваю цікавість до чогось нового, що обов’язково відбудеться в моєму житті. І, звичайно ж, сподіваюся одержати від роботи моральне та матеріальне задоволення.
Що б там не було, у молодих учителів – ціле життя попереду.
