У межах святкування дев’яностоліття Одеського українського музично-драматичного театру ім. В. Василька відбулася зустріч із народним артистом України Ігорем Равицьким, який є художнім керівником колективу вже майже тридцять років.
Шанувальники сцени одержали можливість мовби зазирнути за лаштунки. Невеличка зала арт-кафе «Hub вітальня» була вщерть заповнена відвідувачами. Аудиторія складалася переважно з молоді. Хтось із юнаків і дівчат уже зв’язав життя з мистецтвом, а хтось лише мріє про роботу на сцені. Захід проходив у форматі діалогу, охочі могли розпитати Ігоря Миколайовича про те, що їх найбільше цікавить. Багато говорилося про проблеми сучасного театру. Знайшовся час розповісти й акторські байки. Особливо повеселила всіх пригода, що сталася з Ігорем Миколайовичем ще перед переїздом до Одеси, коли він працював у Сумському театрі. Святковий день (9 травня), зала повнісінька глядачів. Першу дію вже відіграно, оголосили антракт. У цей час молодий режисер Ігор Равицький сидів удома, ґрунтовно «відзначаючи» свято. Лунає дзвінок і стурбований голос повідомляє, що один з акторів не з’явився на виставу. Тоді Равицький, який жив неподалік, вирішує врятувати становище – вийти на кін замість недбайливого артиста. Йому треба було зіграти роль міліціонера, що заарештовує злодійку. Але до виходу на сцену душевний порив вивітрився, а разом з ним і слова, які належало говорити. Настає незручна пауза. Акторка, партнерка по сцені, намагається врятувати ситуацію. Відбувається такий діалог:
– Ви хочете запитати, звідки в мене ці колоски?
– Угу.
Тиша.
– Ви хочете мене заарештувати?
– Угу.
Після цих слів «міліціонер» нарешті бере «злочинницю» під варту й веде за лаштунки. Сцену вистави сяк-так було врятовано.
Це не єдина смішна історія. Однак життя театру складається не тільки з кумедних пригод. Вистачає й проблем. Насамперед це брак фінансування. Зарплати у акторів настільки мізерні, що їм доводиться шукати собі інші джерела доходу. Керівництво намагається йти людям назустріч, враховуючи їхні підробітки у графіку репетицій і виступів. Інакше, за словами художнього керівника, акторам не вижити. Також дуже несправедливо влаштована система оплати праці. Виконавець, який виходить на сцену раз на півроку, одержує на руки ті ж гроші, що й артист, який грає щодня.
Говорили про творчі плани. Незабаром очікується прем’єра двох нових вистав. Зокрема, Ігор Равицький збирається показати на сцені «Дванадцять стільців», однак подробиці проекту поки що зберігає в таємниці. Відзначив лише, що для нього важливо не залишити байдужим глядача, викликати у нього емоційний відгук.
– Скажу по секрету, репетиції бувають куди цікавішими за те, що відбувається на сцені під час вистави, – відверто зізнався Ігор Миколайович. – Для мене мука дивитися свої вистави, бо ти просто сидиш і нічого змінити вже не можеш.
Зустріч у «Hub вітальні» – не єдина подія, приурочена до дня народження Українського театру. Сьомого листопада, наприклад, можна побувати на ювілейному вечорі. Ітиметься про багату, цікаву історію колективу, в якому зараз трудяться понад двісті чоловік.
