Одеський український театр святкує 90-й день народження. Із цієї нагоди сьогодні, о 18.00 у залі на вул. Пастера, 15 почнеться ювілейний вечір.
На гостей чекає яскраве театральне дійство, після якого васильківці прийматимуть вітання від влади, колег, друзів і всіх шанувальників. У фойє глядачів зустрічатиме оркестр. У холі розміститься також ретроспективна виставка театрального плакату за всі 90 років історії колективу.
Стаціонарний український театр – Держдрама – відкрився в Одесі
7 листопада 1925 року п'єсою Анатолія Луначарського «Полум’ярі» в постановці Бориса Глаголіна. На початку свого життя театр був на вулиці Грецькій. Ось що згадував про ті часи ветеран сцени Володимир Вольський: «…В Одесі щойно народився український державний театр. Уявіть собі, в одному приміщенні, на Грецькій вулиці, двоє дверей поруч: одні вели до російського театру, другі – до українського, а неподалік був ще й єврейський. На відкриття держдрами до каси вишикувалась довга черга. До постановки її дирекція (директор Борис Стах, людина високої культури, особисто знайомий з Е. Багрицьким, К. Паустовським, І. Бабелем та іншими видатними письменниками) запросила актора і режисера Бориса Глаголіна, якому були добре відомі смаки одеського глядача, його нахил до екстравагантності. З самого початку вистави режисер «ошелешив» глядача: при повній темряві на сцені і в залі, з глибини сцени, з широко розчинених з вулиці дверей, голосно сигналізуючи, просто в зал мчить авто із засвіченими фарами.
Глядачі, жахнувшись, притислися до крісел. Перед рампою машина зупинилась, сцена освітилась, з передніх дверцят легко вискочив матрос Власик (Шумський), розкрив дверцята заднього сидіння – вийшов елегантний Руделіко (Блакитний), вивів Діану де Сегонкур (Ужвій). Все було так несподівано і незвичайно…
Все місто кинулося на прем'єру, квитків не вистачало…».
Перший сезон Держдрами тривав півроку. Урочисте завершення його відбулося 3 травня 1926-го. За цей час було підготовлено 14 прем'єр, показано 120 вистав, які подивилися 62430 глядачів.
Другий сезон театру почався виставою «За двома зайцями» у постановці Василя Василька. Класичну п'єсу Старицького осучаснили, у спектакль були введені нові персонажі: інвалід-шарманщик, комсомольці, спекулянти... Публіка була в захваті, а Василько отримав запрошення очолити театр. Відтоді Держдрама стала його основним театром, а Одеса – головним містом. Вистави режисера ввійшли до золотого фонду не тільки Одеського українського театру, а всього національного театрального мистецтва. У 1995 році одеському колективу було присвоєно ім'я його корифея Василя Василька.
У 1930 році, до п'ятирічного ювілею, театр отримує ім'я Революції й нове приміщення, де він розташовується і тепер. Будівлю по вулиці Херсонській спорудили у 1903 році на замовлення антрепренера Олександра Сибірякова, і до переїзду української драми в ній розташовувався театр російської драми.
За дев'ять десятиліть на сцені Одеського українського театру було поставлено майже тисячу вистав. Географія гастролей вражає: від берегів Неви до острова Сахалін. Виступи у Канаді, в Єгипті, на багатьох престижних міжнародних театральних фестивалях, де Одеский український театр здобував призові місця.
Зараз у репертуарі – 29 вистав, створених найкращими режисерами України та інших країн, серед яких Дмитро Богомазов, Владислав Троїцький, Юрій Одинокий, Ігор Равицький. Колектив васильківців – це зірки одеської театральної сцени. Багато хто з них зайнятий в успішних антрепризах і знімається в кіно.
Художній керівник театру – народний артист України Ігор Равицький, директор – заслужений працівник культури України Валентина Прокопенко.
Наш кор.
