На виконання закону про декомунізацію село Жовтневе Любашівської селищної ради громада вирішила перейменувати на Вишневе.
Селяни зупинили свій вибір на цій нейтральній назві. Хоча висловлювалася пропозиція назвати село Карлівка, Чехівка чи навіть Чехоград – на спомин про чехів, які заснували цей населений пункт у ХІХ столітті.
З історичних джерел відомо, що хутір «Кульгавих», як називали поселення колоністів мешканці навколишніх сіл, або офіційно «Хутор при деревне Николаевка» (з тексту на печатці), заснував разом з родиною на придбаній за власні кошти землі Карел Самуїлович Кулгави (1840 – 1907 рр.). Чималий наділ родючих чорноземів він прикупив у тодішнього великого землевласника Г.Г. Краузе. Необхідну суму працелюбний чех, як і багато його співвітчизників, заробив в Америці разом зі старшим сином Карелом (1866 – 1928 рр.). Останній, до речі, не забажав переселятися до Російської імперії і 1889 року перебрався до США, де нині мешкають його нащадки.
За інформацією, люб’язно наданою членом Чеської асоціації україністів, що у Празі, Олександром Дрбалом, родина Карела Самуїловича та Марії Войтєхівни Кулгави належала до чеських емігрантів – євангельських християн, «чеських братів». Вони особливо шанували магістра Яна Гуса (торік чехи всього світу згадували 600-ту річницю його страти на вогнищі) та всесвітньо відомого вченого-педагога і останнього єпископа «чеських братів» Яна Амоса Коменського; серед найшанованіших книжок – чеська, так звана Краліцька, Біблія (переклад другої половини XVI ст.) і канціонали – збірники чеськобратських пісень. Перед переселенням на хутір, розташований неподалік станції Любашівка, родина К.С. Кулгави мешкала у Цебриковому, де народилися сини Фрідріх, Вільгельм, Павел і Йозеф.
Точної дати заснування чеської громади відшукати поки що не вдалося, але, за припущеннями Олександра Дрбала, це відбулося наприкінці 80-90-х років позаминулого століття. А вже 1899 року Карел Кулгави числиться серед землевласників Ананьївського повіту Херсонської губернії.
До революції в межах губернії існували чеські поселення Богемка, Сиротинка (тепер Веселинівка) і Кінський Загін (ліквідовано радянською владою як неперспективне село). Олександрівка (тепер Мала Олександрівка) і Софієнталь (тепер Новосамарка) були засновані німцями, а після їхньої еміграції до США розвивалися зусиллями чехів. Чесько-польсько-українським було село Сергіївка Кривоозерського району. Перший його староста – Франтішек (Михайло) Кучера.
Прибулі чехи були умілими господарями. Привізши із собою імпортний реманент, сіяли просо, гречку, іноді жито. Поряд із рільництвом розвивали садівництво й городництво. Розбагатівши, розводили велику рогату худобу та іншу живність.
Чехи володіли вищою сільськогосподарською культурою, ніж жителі сусідніх Софіївки, Миколаївки та Любашівки. Вирощена продукція відправлялася зокрема за кордон. Доходи давали можливість наймати людей з навколишніх українських сіл для роботи на ланах.
– У 60-х роках ХХ століття мені пощастило в автобусі поспілкуватися з однією бабусею, яка у Кулгави змолоду працювала. Вона відзначала порядність господарів, зокрема щодо оплати праці, – повідомив Олександр Дрбал. – Найбільше її вразило, що господарі та наймані працівники обідали за одним столом.
Після одруження сини Кулгави побудували для своїх великих родин окремі будинки. Декілька осель, збудованих у 1905 році, прекрасно збереглися, і в них досі мешкають старожили.
Навчати своїх дітей колоністи запрошували вчителів із Чехії. Карл Самуїлович вважав надання ґрунтовної освіти своїм нащадкам добрим вкладенням капіталу.
У 1910 році вже його онуків навчала учителька з Праги Емілія Пфолова. Також із Чехії виписувалася література з культури землеробства та інші популярні періодичні видання. За всеросійським переписом 1916 року, на хуторі комфортно мешкали 54 чехи.
З приходом радянської влади приватне господарство було ліквідовано. Розкуркулені Кулгави, у яких забрали землю, будинки з майном, залишилися в тому, що мали на собі. Прихопивши лише священні реліквії, вони подалися до земляків у Богемку Врадіївського району. А на дбайливо оброблених чехами землях було створено комуну імені Сталіна. Село назвали Комуною, у 1946 році перейменували на селище ім. Сталіна, а з 1965 року воно стало Жовтневим.
Його колись заможним засновникам довелося пережити голодомори та сталінські репресії.
Під час Другої світової війни 63 чоловіки з Богемки, серед яких були й Кулгави, воювали у складі 1-го Чехословацького армійського корпусу під командуванням Людвіга Свободи та в лавах Червоної Армії. Після війни відновлювали колгосп і налагоджували мирне життя.
Сьогодні нащадки Карела Кулгави з Богемки разом із Олександром Дрбалом із Праги вважають справедливим назвати іменем Карела Кулгави бодай одну з вулиць заснованого ним села.
