Лжа – це твердження, що свідомо не відповідає істині та висловлене в такому вигляді свідомо. Останнім часом неправда стала нашою повсякденною реальністю!
Брешуть підприємці з метою уникнути податків, брешуть засоби масової інформації, прикриваючись інформаційною війною, бреше уряд, заколисуючи населення «відмінними результатами», брешуть правоохоронні органи, приховуючи з корисливою метою злочини, брешуть депутати, маючи на увазі свої особисті корупційні інтереси, брешемо й ми одне одному щоб, буцімто, вижити в цьому несправедливому світі…
«Я ненавиджу... Господи, як же я все це ненавиджу!..» Так вигукує герой класика американської літератури Джерома Девіда Селінджера. Я, автор цієї статті, теж!
Наша сила в правді! Країні потрібні радикальні зміни! Щоб вони відбулися, мають бути покарані брехуни-злочинці. Упорядкувати можна тільки те, що відмито від бруду.
«За всяким зачаруванням неминуче надходить розчарування – такий закон життя. Доба переходу з юнацтва в мужність зазвичай супроводжується розчаруванням», – писав Віссаріон Григорович Бєлінський. Після зачарування «революцією гідності» настав і в нашій країні період розчарування. Країна переходить у мужність! Ми неодмінно цей період подолаємо, пам’ятаючи слова Господа нашого Ісуса Христа: «Мені помста належить, Я відплачу!»
Ця типова для сьогоднішньої України пригода сталася в Комінтернівському районі. Тут, у селищі міського типу Чорноморське (раніше Чабанка, Гвардійське), на вулиці Гвардійській у будинку № 43 у 54-й квартирі жив хлопець – Сергій Васильович Церуш, 1985 року народження. Закінчив Одеський інститут Сухопутних військ, служив в армії, перейшов на цивільне життя, працював на Одеському припортовому заводі.
Економіка країни валилася разом з його надіями! Вирішив Сергій здобути нову високооплачувану професію. Закінчив навчальний комплекс «Адмірал». Одержав морську спеціальність і готувався через кілька місяців піти в рейс. Його мама працює медсестрою в обласній лікарні. Жили скромно. Можна сказати, бідно. Вирішив Сергій заробити мамі на життя дещо грошей, на час, коли він буде в плаванні.
Влаштувався на роботу до офіційно зареєстрованої будівельної компанії «Кантрі 2010», яка має юридичну адресу в селі Крижанівка по вулиці Ветеранів, 26-а. Ви її там не знайдете. Там розташоване комунальне підприємство місцевої влади. Організували цю будівельну компанію при минулій «злодійській» владі. Цю фірму знайти важко. Вона орендувала різні офіси в Одесі, постійно міняючи свою дислокацію: то на
М. Арнаутській, то на Ніжинській… Підприємство й зараз продовжує будувати багатоквартирні будинки підвищеної поверховості.
Виконроб узяв на роботу Сергія прямо на будівництві без оформлення в трудовій книжці. Так працювали там майже всі, про що вони й свідчать. Зарплату платили готівкою за виконану роботу. Переводили Сергія з об'єкта на об'єкт у міру необхідності. Жодного інструктажу, жодних засобів страхування й захисту. Минуло більше місяця.
Шостого жовтня 2015 року при виконанні штукатурних робіт Сергій упав із шостого поверху й розбився на смерть. Викликали швидку допомогу. Принесли й поклали поруч із тілом каску та страхувальний пояс. Даремно! Жодного розслідування не було! Ішов, мовляв, хлопець повз будівництво, забрався на риштовання шостого поверху, посковзнувся, упав…
Будівельна компанія при цьому виплатила матері зароблені Сергієм гроші, організувала похорон і поминки. Обіцяли встановити пам'ятник з огорожею, виділити матері на проживання 60 тисяч гривень. Потім передумали, виконроб звільнився. Кінці, як то кажуть, у воду.
Численні скарги до різних правоохоронних органів України поки що залишилися без результату. Жодних розслідувань із приводу загибелі на виробництві, за фактами шахрайства та ухилення від податків….
Слідчий С. Антонов і начальник слідчого відділу Комінтернівського РВ ГУМВС в Одеській області В. Панченко злочинно не діють. Чекають переатестації?
То, може, й надії вже жодної немає?
Надія є! Поки є небайдужі до потреб простих людей «активісти».
Наша сила в правді! Сьогодні, як ніколи, зрозумілі нам слова головного героя роману Селінджера: «Я собі уявляю, як маленькі діти граються увечері на величезному полі в житі. Тисячі малят, а довкола ані душі, жодного дорослого, крім мене… І моя справа – ловити дітлахів, щоб вони не зірвалися в прірву».
