В Одесі відбувся завершальний семінар всеукраїнського освітнього проекту «Точка зростання», реалізованого під егідою Всесвітнього банку. Його мета – допомогти усталити свої позиції на експортному зерновому ринку українським аграріям, які за обсягами продажу соняшникової олії посідають перше місце у світі, за експортом кукурудзи – третє, ячменю – четверте, а сої – шосте.
Експерти компанії «BASF» (лідера виробництва засобів захисту рослин) і Міжнародної фінансової корпорації «IFC» (значного глобального інституту розвитку) навчали власників і керівників великих і середніх агрогосподарств із Одеської та Миколаївської областей нових підходів до ведення роботи в умовах кризи.
Ішлося про вміння правильно аналізувати економічне становище господарств, вибудовувати стратегію розвитку, знаходити нові джерела фінансування та фінансові інструменти. Зокрема, говорилося про аграрні розписки.
Кілька слів про відносно нове для українського бізнесу поняття.
Закон «Про аграрні розписки» був ухвалений іще восени 2012 року, набув чинності навесні, а остаточно чинної редакції набув улітку 2013-го. Видавання ж таких товаророзпорядчих документів стало можливим лише восени 2014 року. Першопроходцем виступила Полтавська область, де реалізовувався пілотний проект. Перша аграрна розписка була видана компанії «ТЗК-АГРО» підприємством «Комбікормовий завод» – на 32 тонни насіння соняшнику (договірна ціна – 192000 гривень).
Зараз практика видавання аграрних розписок потихеньку набирає обертів у Вінницькій, Черкаській і Харківській областях.
Залежно від виду зобов'язань аграрні розписки діляться на товарні та фінансові. За фінансовою фермер зобов'язується сплатити кредиторові грошову суму на умовах, визначених у розписці, а за товарною – здійснити постачання сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце й термін постачання якої також визначено в документі. Змішані товарно-фінансові розписки не реєструються.
В аграрній розписці може йтися тільки про один вид сільгосппродукції – як у якості застави, так і в якості зобов'язання. Якщо врожай або застава представлені різними культурами, боржник виписує кредиторові розписку на кожну з них окремо.
Кредитор може продати розписку й одержати грошові кошти до настання терміну її погашення. Передавання аграрної розписки підлягає нотаріальному посвідченню з усіма відповідними наслідками.
Агророзписки можуть видавати особи, які мають право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення або право користування нею для виробництва сільськогосподарської продукції. Якщо право власності на земельну ділянку належить двом і більше співвласникам або право користування належить двом і більше користувачам, аграрні розписки видаються ними спільно і, відповідно, вони несуть солідарну відповідальність за невиконання своїх зобов'язань.
Облік аграрних розписок веде державне підприємство «Аграрні реєстри», підконтрольне Міністерству агрополітики та продовольства. Список нотаріусів-реєстраторів по областях представлений на офіційному порталі ДП «Аграрні реєстри» – www.agroregisters.com.ua. Нотаріусів з нашої області там поки що немає. Це означає, що наші аграрії не квапляться використовувати запропонований механізм для залучення додаткових коштів на ведення бізнесу.
За даними Національної академії аграрних наук України, щорічний дефіцит обігових коштів у сільськогосподарському виробництві (без урахування капітальних інвестицій) становить 100 мільярдів гривень. Державний бюджет може забезпечити фінансування в обсязі 4-5 мільярдів, залучення кредитних коштів дозволить одержати ще додатково близько 26 мільярдів. Головним же джерелом фінансування сільського господарства в Україні поки що, як і раніше, залишаються кошти виробників і приватних інвесторів.
Організатори семінару не раз підкреслювали, що аграрні розписки прийшли до нас завдяки позитивному досвіду їх використання, накопиченому Бразилією. Там їх застосовують із 1997 року, тобто протягом майже 20 років. У Бразилії, яка є одним зі світових лідерів щодо постачань сільськогосподарської продукції, 40% залучених коштів припадає саме на аграрні розписки (65 мільярдів доларів, за даними 2012 року). За ними бразильських фермерів охоче фінансують компанії із країн Євросоюзу та США. Решта 60% коштів приблизно нарівно забезпечують банківські кредити й особисті кошти фермерів.
Чи стануть аграрні розписки панацеєю від усіх бід і порятунком для українських фермерів?
Виходячи з умов, що склалися на вітчизняному ринку, аграрним розпискам доведеться конкурувати з векселями та форвардними контрактами, оформлення яких потребує менше часу та витрат.
Форвардний контракт – це терміновий контракт, що укладається поза біржею, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується продати певну кількість базисного активу іншій стороні (покупцеві) у встановлений момент часу в майбутньому за ціною, погодженою в момент укладання контракту. Оскільки у світовій практиці форвардні контракти є винятково позабіржовими, їхні умови не є стандартизованими й підлягають узгодженню між сторонами угоди в кожному конкретному випадку.
Крім того, не варто забувати, що за допомогою механізму аграрних розписок усіх необхідних коштів у сільське господарство залучити не вдасться. Потрібні доступні кредити. А з цим, як свідчили виступи учасників семінару, поки що вельми й вельми непросто. Кредит під процентну ставку 23-25% не зможе взяти навіть велике господарство, не кажучи вже про середні й дрібні. (Для порівняння, у Бразилії ставка за кредитом для юридичної особи не перевищує 10%.) Тож для того, щоб аграрні розписки перетворилися на точки зростання нових інвестиційних проектів у вітчизняному сільському господарстві, одночасно з розширенням практики їх використання має стати щаднішою й кредитна політика.
