– Я ж казав, що козаки – найдужчі! Мені найбільше сподобався Тур, – проголосив юний відвідувач Одеського обласного театру ляльок, полишаючи залу.
– Але вони підкралися, поки всі спали, і поцупили мішок, – лунко парирує дівчинка років шістьох.
– Це називається стратегія. Або хитрість, – відповів її брат-підліток, міцно тримаючи дівчинку за руку.
На сцені театру давали прем’єру. Вистава, автором сценарію та режисером якої є Юрій Чайка, називається «Як козаки за сiллю ходили».
Одеський глядач знайомий із творчістю Юрія за постановками «Вовк і семеро козенят», «Колобок», «Золота рибка», «Попелюшка». Майже всі вистави (і ця зокрема) він ставив у творчій співдружності з головним художником театру Світланою Прокоф’євою.
Сюжет химерний. Оповідає про розвиток подій Бувалий Козак (Анатолій Лук’янченко). Отож, велика українська родина береться варити борщ. Виявляється, що для повноти смаку бракує солі. Кинулися на базар. Засмучені торговці розповіли їм сумну новину. Здавна козаки по сіль їздили за тридев’ять земель, у далеку далечінь. Шлях лежав через кримські землі. Але останнім часом жадібний пан зі своєю свитою на кордоні зупиняв підводи, лякав волів і забирав сіль. На допомогу приходять козаки: Тур (Валерій Стрілець), Око (Роман Гусак), Грай (Андрій Кулешов). Вони обіцяють повернути жителям їхній законний товар. На превелику силу таки долають злого пана (Ніна Лук’янченко). Справедливість тріумфує.
Малята ще довго обговорювали, як персонажі весело варили борщ, завзято танцювали на ярмарку і хоробро билися з ворогом.
Дорослі з розумінням переглядалися. Очевидно, в дитячій виставі побачили недитячу, до болю знайому сюжетну лінію…
