Геннадій Васильович Швець родом із Чогодарівки. У свій час закінчив Макарівську середню школу, а в 17 років залишився круглим сиротою. І з тих пір життя випробовує його на міцність і стійкість духу. Та чоловік відзначається твердістю характеру і не піддається тимчасовим негараздам й іншим викликам долі.
Ще з молодих літ хлопцеві довелося розраховувати лише на власні сили. Після школи закінчив у Ширяєвому курси трактористів, а потім від райвійськкомату був направлений на навчання до обласного клубу ДТСААФ, у якому здобув спеціальність водія-електромеханіка.
Останнім часом трудився газоелектрозварювальником.
Сорокадворічний наш земляк не міг спокійно спостерігати за тим, як розвиваються події на Донбасі, як гинуть, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, молоді хлопці. У березні 2015 року Геннадія Швеця через райвійськкомат мобілізовано добровольцем у зону АТО. Геннадій потрапив у 501-й окремий батальйон морської піхоти. Був водієм машини з мінометною установкою, яку обслуговувало 5 бійців.
Військовий підрозділ дислокувався під Маріуполем, у селі Широкиному. Ворог усіма силами рвався до міста. Між українськими військами та кремлівськими найманцями проходили запеклі бойові сутички. Терористи майже щодня, десь із сьомої вечора і до двох годин ночі, організовували шалений обстріл наших позицій. Кілька разів на тиждень бойовики посилали в зону наших військ диверсійні групи, у складі яких було по 5-7 добре навчених і підготовлених головорізів. Терористи отримували від морської піхоти гідну відсіч. У багатьох операціях брав участь і Геннадій Швець. Його машина з мінометом неодноразово наводила жах на путінських вояків та прислужників, поливаючи їх смертельним вогнем.
Довелося йому проводжати у вічність і своїх побратимів. Пригадує випадок, коли за добу загинуло п’ятеро військовослужбовців ЗСУ. Навічно закарбувався у пам’яті Швеця ще й епізод, як його фронтового товариша, що перевозив продукти, і 19-річного юнака, який прослужив усього два тижні, безжально розстріляли диверсанти. Перший раз на передовій наш земляк прослужив рік і місяць.
У березні щойно минулого року він знову повернувся добровольцем в зону АТО на Донбас. Спочатку потрапив до мотопіхотної бригади, яка перебувала у селі Павлополі під Гнутовим, де військова обстановка є теж вкрай напруженою. Ворог постійно застосовує заборонене мінськими угодами озброєння. Тут Геннадій, як і раніше, сів за кермо автомобіля, аби возити бойову техніку і прослужив чотири місяці. Потім повернувся у 501-й окремий батальйон морської піхоти під Маріуполем до своїх бойових побратимів. На бойовій машині Геннадій Швець продовжує відстоювати мир в Україні. Тож, нехай йому, та й усім військовослужбовцям, щастить, а Господь вберігає їх від нещасть, аби вони повернулися додому живими і здоровими.
