Часу на «розкачування» немає

Любашівський – Миколаївський райони

Сільгоспвиробники півночі Одещини відзначають, що нинішні непрості погодні умови змушують їх максимально мобілізуватися, щоб на найвищому агротехнічному рівні провести весняну посівну кампанію. Морозна весна майже на місяць відтермінувала вихід посівних агрегатів в поле. Ще й квітневе бездощів’я з потужними вітрами не дає часу на «розкачування», а вимагає продуктивно використовувати кожен погожий день. Адже землеробам потрібно майже одночасно виконувати різні технологічні процеси: підживлювати озимину, сіяти ярину, горох та встигнути із соняшником... 

Попри зростання ціни на матеріально-технічні ресурси – міндоб­риво здорожчало на 33 відсотки, пально-мастильні матеріали – на 29 відсотків, насіння – на 17 відсотків – посівні площі не зменшаться, хоча цьогорічна посівна, за даними інформаційно-аналітичної компанії «ПроАгро Груп», у середньому подорожчала на 20 відсотків. 

Тішить хліборобів, що озимі напрочуд добре перезимували, а ось ріпак за останні 4 роки найкраще вийшов із зими.

Про це вів мову директор ТОВ ВНФ «Зеленогірське» Любашівського району, заслужений працівник сільського господарства України Олександр Манзар.

– Минулого року ми вчасно запаслися усім необхідним, щоб найкраще впоратися з весняними роботами. Адже не секрет, що в період посівної та жнив ціни стрімко зростають на насіння, добрива, пальне, засоби захисту рослин, техніку, запчастини... Як відомо, земля потребує чималих капіталовкладень, щоб винагородити хлібороба гарним врожаєм, – підкреслив землероб. – Також від ефективності агровиробництва залежить не лише добробут тих, хто працює в полі, а й власників земельних паїв, котрі нам довірилися. А їх у нас є більше тисячі. 

Весна цьогоріч – напрочуд гаряча і примхлива – потребує від нас максимальної віддачі. 

Експерти називають стартові умови урожаю-2018 досить складними.

Якомога оперативніше працювати вимагають специфічні кліматичні умови, що склалися: ефект повернення зими (як і минулоріч), березень був на 4 градуси нижче норми і майже на 9 градусів холоднішим за минулий. Не спостерігалося так званих лютневих вікон. А такі культури як ячмінь та горох вимогливі до поступового нарощування тепла і достатньої кількості вологи на початковому етапі розвитку. 

– Я уже давно розраховую на власні сили, бо зневірився у державних обіцянках, – поділився наболілим керівник ПП «Земля» Миколаївського району Борис Грищенко, який 19 квітня, якраз на свій день народження, розпочав сівбу соняшнику. – Торік посівна розпочалася для мене 28 березня, як завжди. Нині ж потрібно встигнути впоратися із сівбою соняшника,під який відведено 300 гектарів, а невдовзі і кукурудзи. 

Нарівні з цим, підживили озимину. Її маємо тисячу гектарів. Посіви зійшли гарно, демонструючи добрі види на майбутній врожай. 

Стосовно особливостей вітчизняного землеробства, скажу відверто, що у порівняні з європейськими аграріями ми далеко пасемо задніх. Торік я шість разів був за кордоном, цьогоріч – двічі. Добре ознайомлений зі станом аграрного сектору багатьох країн, де він підтримується на найвищому рівні. Для прикладу: угорці і навіть румуни зуміли навести у себе лад, не кажучи про словаків. А ми лише тішимося своїми найкращими у світі чорноземами, щороку розтрачуючи їхній потенціал через непродуману державну політику щодо підтримки вітчизняного сільгоспвиробника.

На знімку: Олександр Манзар і Борис Грищенко (праворуч-ліворуч) обговорюють проблеми

Выпуск: 

Схожі статті