Все менше ветеранів війни залишаються в строю. Йдуть від нас вони за обрій зі своїми болями, спогадами та переживаннями. Сьогодні з тих ветеранів, котрі мужньо воювали на фронтах Другої світової війни, живими залишилися лише тринадцять дідусів і бабусь.
У селищі Любашівка проживають ветерани війни і праці, захисник Одеси Дмитро Захарович Волошин, Іван Миколайович Білоус, Єлизавета Дмитрівна Добудько. На території Бобрицької сільради мешкають Парамон Георгійович Бацко, Петро Софронович Краєвський (звільняв Одесу у 1944 році), Микола Павлович Сулима і Ніна Марківна Жикол; у Зеленогірському — Анатолій Степанович Прилипко; у Кричуновому — Пилип Григорович Дехтяр і Григорій Демидович Березовський; в Демидівці — Іван Андрійович Галайко; в селі Ясенове Друге — Василь Юхимович Таран. Кожному з них 90 і більше літ. Лише наймолодшому ветерану, сину полка Михайлу Тимофійовичу Осьмушкіну, котрий мешкає у селі Комарівка Маловасилівської сільської ради, 89 років.
У с. Вишневому Любашівської селищної ради проживає остарбайтер, 93-річна Надія Григорівна Нагасюк.
За інформацією голови районної ради ветеранів Любашівщини Галини Слободзян, два роки тому ветеранів війни було удвічі більше. Кілька днів до святкування 73-ї річниці Перемоги над фашизмом не дожив 92-річний фронтовик з села Шайтанка Троїцької сільради Феофан Мефодійович Приступа.
Традиційно до 9 травня ветерани отримують від влади та органів місцевого самоврядування грошову допомогу і подарунки.
І хоча давним-давно зарубцювалися рани війни, але багато родин ще пам’ятають своїх загиблих родичів. Про них нагадують вицвіли фотографії, пожовклі листи та похоронки.
На знімку: «син полка» М.Т. Осьмушкін
