Три хвилини, щоб врятувати життя

«Телефонний дзвінок обірвав вечірній спокій… Підлітковий дівчачий голос бринів у трубці: «Я все вирішила… Буду стрибати з мосту… Ви мене не заспокоюйте… Я ще раз вам кажу, я все вирішила… У вас є три хвилини, щоб мене зупинити».

Це не серіал про важких підлітків, де миттєво з’являються гелікоптери, психологи, рятувальники. Це один епізод звичайного вечора начальника служби у справах дітей Лиманського району, переможниці конкурсу «Кращий державний службовець» в номінації «Кращий керівник» Наталії УТЮПІНОЇ.

– Наталіє Миколаївно, від початку цієї історії волосся вже стає дибки. Що було далі? Ця дівчинка зателефонувала на Ваш особистий номер мобільного телефону?

– Саме так, на мобільний номер. Я не можу сказати, що абсолютно у всіх дітей, що перебувають під опікою служби, є мій телефон, але у більшості він збережений в контактах. Наша служба завжди на боці дитини. І ми вибудовуємо стосунки з дітьми на довірі.  Наші підопічні знають, що  можуть зателефонувати в будь-який час. 

Так сталося і того вечора. Зателефонувала дівчинка-підліток. В неї спалахнуло підліткове нерозділене кохання. На цім підґрунті  виник конфлікт з опікунами. Під час розмови я хитрощами вивідала, що вона опинилася в Одесі, в районі вулиці Жоліо Кюрі, на  залізничному мосту. Інтуїтивно відчула, що фраза про три хвилини – не підлітковий фарс. Відразу зв’язалася з відділком поліції і наполягла, щоб повідомили в групу швидкого реагування. На превелике щастя, група була саме в тому районі – рятували собаку, що зашпортався у високовольтних дротах.

 Дитина вже зробила крок… Рятувальник в останню секунду встиг схопити дівчинку. Під час порятунку був критичний момент, коли він трохи не впав разом з підлітком. Але всі живі. Дитина врятована. Надана кваліфікована медична, психологічна допомога. На сьогодні все гаразд. 

– Але це окремий драматичний епізод. А які здобутки є у повсякденній, часом рутинній, роботі?

– Найголовніше, що вдалося нашій службі – це влаштувати дітей в сімейні форми виховання. У нас жодна дитина не потрапила до інтернатного закладу. Ми своїми зусиллями розшукуємо кандидатів в опікуни. Ретельно їх перевіряємо. Створили прийомну сім’ю. Дуже хотіли ще створити дитячий будинок сімейного типу, поки нам це не вдалося, але  працюємо далі. Минулого року було сім усиновлень. Цього року –  вже п’ять. Це дуже тішить, і ми на цьому не зупинимося. 

Ще одне досягнення минулого року – виконання районної Програми щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 

– Розкажіть детальніше про цю програму. Що вже зроблено?

– Першого разу така програма виконувалася  в 2013-2015 роках. Фінансувалася з обласного бюджету, і в її рамках було придбано три житлові будинки. В 2017 році була ухвалена аналогічна районна. Під чітким керівництвом голови Лиманської РДА Василя Приймака та за підтримки губернатора Одеської області Максима Степанова на сесії районної ради було прийняте рішення і виділено два з половиною мільйона гривень на придбання житла дітям. Ми придбали  загалом одинадцять  одиниць житла. Дві квартири було надано з балансу селищних та міських рад. А на кінець 2017 року ми отримали ще з держбюджету субвенцію в розмірі один мільйон гривень. За ці кошти ми придбали два будинки та квартиру. Також за кошти  з субвенції на Красносільську територіальну громаду було куплено ще три житлові об’єкти. Загалом, двадцять дітей забезпечені житлом.

– Наталіє Миколаївно,  як вдається працювати з сім’ями, які перебувають в важких життєвих обставинах? Багато таких родин у районі? 

– Не буду лукавити. Ми не можемо фізично надати належну увагу всім таким  сім’ям. Раніше було трохи простіше тримати їх під контролем. За кожною сільською радою був закріплений соціальний працівник від районного центру сім’ї та молоді. Наразі не в кожної громади є такий фахівець. Та іноді спеціально замовчують ситуацію щодо таких родин. Але ми усе одно намагаємося охопити якнайбільше таких сімей. Ось і наразі опікуємося дівчинкою, яка потрапила у важку ситуацію. До служби надійшла інформація, що дитина перебуває в жахливих умовах.  Виїхали на територію Олександрівської сільської ради. Знайшли дитину на дорозі, в прямому розумінні, – брудну, голодну, злякану. Мати була  у будинку в  стані важкого алкогольного отруєння. Сьогодні дитиною опікується служба у справах дітей. Але я хочу наголосити, що в матері ще є час, щоб виправити ситуацію. Головне для дитини – це сім’я. 

– Дякую, Наталіє Миколаївно за інтерв’ю. Мене дуже вразила наша розмова. Доки в контактах телефону дітей є Ваш номер, а в душі довіра до Вас – Ви на своєму місці! Хочу привітати зі святом і з перемогою у конкурсі! Здоров’я та щастя, наснаги та натхнення! 

Фото з архіву Наталі Утюпіної

 

Район: 
Выпуск: 

Схожі статті