Ціну “начальницького” хліба Григорій Фіногеєв пізнав на посаді інженера-технолога місцевого ремонтно-транспортного підприємства. На цю посаду його призначили одразу після повернення з армії. В принципі робота йому подобалася – управлятися з технікою навчився на військовій службі. Але на цій посаді більше і частіше доводилося мати справу не з машинами, а з людьми. Найважче було тоді, коли одночасно підприємство залишилося без замовлень, а фахівці – без роботи і без зарплати. Кожен день сварки, сльози, обурення...
Робітники розбігалися. Не забажав залишатися біля розбитого корита і Фіногеєв. Подався до колгоспу: хоч там також грошей нема, зате можна сільгосппродукцією отоваритися. Сів за кермо автомобіля. А потім вирішив сам скуштувати хліборобського щастя, взявши в оренду 10 гектарів ріллі, два списаних трактори і вантажний автомобіль. Техніку відновив власними руками, насіння взяв у борг...
У перший же рік врожай дав надію фермерові: працювати на прибуток можна! Більш того, Фіногеєв відчув, що він в змозі доглянути і 100 гектарів. Написав заяву до сільради. Там клин земель запасу не зачіпали: бери хоч сотню, хоч дві! Сільчани своїм паям ради не дадуть, а просити ще прибавки – самому собі на шиї затягувати удавку.
Фіногеєв 110-гектарний масив успішно освоїв і вирішив цього разу піти до Красносільської ради за новою земельною ділянкою. Але його зупинили біля самого порогу земляки. 40 селян ледве на коліна не впали перед Григорієм: сільрадівська земля – не чужа, за рахунок відрахувань до бюджету від її оренди в окрузі вирішується багато соціальних питань, але ж і їхні паї не мають заростати бур’янами. КСП договори оформив, а обробити взяті в оренду гектари не в змозі, обіцяна натуроплата залишиться на папері, власникам наділів доведеться на “бобах” зимувати.
Зглянувся на прохання фермер. Так, чесно кажучи, до того часу і у самого “апетит” розгулявся. 600 гектарів – це не сто і не двісті – можна і сівозміну впровадити, і нові технології випробувати.
Задумав - зробив! Сенс “обростати” додатковими гектарами був ще у тому, що селяни передавали фермеру в управління не лише землю, а й так звані майнові паї. За першою “сороківкою” пішли “шістдесятники”. Тобто, до фермерського господарства майже повністю влилося село Благодатне. Збільшився парк машин, причіпних знарядь, у власність нового господаря перейшли будівлі, деякі оборотні кошти. Правда, все було бите-перебите. Але Григорій Порфирович, так пайовики величають тепер його, із задоволенням прийняв “руїну”. До цього – ні кола ні двора, а тепер – цілий маєток. Знайшлася людям робота, а Фіногеєву нова турбота: створення ремонтної бази, здобування запчастин, облаштування приміщень.
Відомо, птах не втомлюється вити гніздо. Спромігся і Фіногеєв. Головне, до сівби вдалося поставити на колеса техніку. І 2002 рік потішив добрим врожаєм. Кожен гектар дав по 30 центнерів зерна. “Новачкам” Фіногеєв видав на пай по 3 тонни хліба. В області це найвищий договірний показник. А ще селяни отримали по 200 кілограмів соняшнику, кормів для домашньої живності – за потребою.
Дізнавшись про таку щедрість, з ТОВ “Мрія”, що ледве дихало, вийшло ще 60 чоловік, вони здали свої ділянки фермеру. З 1500 гектарів Фіногеєв більшу частину засіяв пшеницею. Причому, високоврожайною, сортовою, а отже - дорогою. Сподівався на великий хліб, а стихія знищила сходи буквально на всій площі. Поля, які восени дружно зазеленіли, навесні стали чорними. Аж почорнів і фермер. Ще б пак! Стільки праці вкладено, стільки кредитів взято! А головне – як бути із зобов’язаннями перед людьми?
Хліборобу не дано панікувати. Фіногеєв опанував себе. У банку до нього довіра повна – кредит дали знову. Фермер закупив партію насіння, створив запас пального, придбав трохи туків і зробив ставку на ярові зернові, соняшник і кукурудзу. Після жнив на заплановані обсяги вийти не вдалося, але тік не був порожнім. Люди з розумінням отримували свої по 300 кілограмів вівса, по 200 – ячменю, по 150 – кукурудзи, по 400 – соняшнику. Адже у колишньому господарстві їхні землі навіть зорані не були.
У цьому році і Фіногеєв, і його пайовики сподіваються на інші результати. 900 гектарів озимих вийшли з зими у чудовому стані. Завершено і сівбу ранніх зернових. Тепло, волога сприяють дружному проростанню насіння. А в душі хліборобській проростає надія на високий врожай.
Адже тепер у господарстві зерна потрібно більше. Зросте внутрішнє його споживання. Фіногеєв знав для чого відбудовує маєток. Практично він уже створив свиноферму. На відгодівлю поставлено перші 200 голів. Є приміщення для вирощування великої рогатої худоби. У найближчих планах – організація молочного виробництва. Фермер розуміє, що без живності не покращити поле. Адже земля стільки років не отримувала органіки. А без неї складно говорити про родючість.
Як бачимо, у ріллі з’являються справжні господарі-фермери. А це і передбачає земельна реформа.
