Побутове обслуговування на селі доводять до абсурду ті, хто забув про державний інтерес.
- Зачепила за живе, - прямо почала Тетяна Миколаївна, - стаття Володимира Дороша про службу побуту в селах. У них, можливо, немає, а у нас є.
- Що, сервіс на селі?! – запитав я.
І в мене були підстави для іронії.
Моя співрозмовниця розуміюче промовчала, а потім впевнено мовила:
- Послуги побуту були і будуть, але цивілізовані чи не цивілізовані – от питання.
На нього директор ТОВ «Роздільнянський райпобуткомбінат» Т.М. МІХОВА відповідала з властивою їй наполегливістю та вмінням довести своє.
- Як тільки почалася приватизація, - говорила вона, - пункти викуповували один за одним. Процвітали на півдні області, а ми от – на заході і в центрі - запізнилися. І тепер не шкодуємо, тому що, виявилися праві. І вдячні колишньому керівнику М.О.Варбанцю , який вдосконалював і зміцнював райпобуткомбінат протягом трьох десятків років, за мудру пораду. Він застерігав від розпродажу. Ми відстояли будинок, а він врятував всю систему і багатьох побутовиків у ній. Наша “Перлина” - будівля величезна, типова, на чотири поверхи, на п'ять виходів. І дорога. На сьогодні її балансова вартість – близько одного мільйона гривень. Лише один раз люди зі сторони намагалися її придбати, та передумали. А нашому колективу вона не по кишені. Тому форма власності не змінилася.
- Тетяно Миколаївно, я не зовсім розумію, чому ваш колектив повинен платити за те, що йому належить, адже будинок побудований за гроші побутовиків, їхні внески, відрахування?
- Саме так. Але про це забули і чомусь не хочуть згадувати. Добре, що ще районна рада виявила розуміння: передала нам у користування, щоб зберегти робочі місця. На сесії проголосована така формула.
Проте жити стало не набагато легше. Світло нам коштує дорожче удвічі, ніж приватнику, газ – утричі. До того ж, налетіла сертифікаційна пошесть. Вона одразу здула вулканізаційну майстерню, яка існувала з післявоєнних років. Від майстрів почали вимагати сертифікати не лише на устаткування, але і на інструмент. Уявляєте: зобов'язують мати документ на монтуванку! Це все одно, що булочнику сказати: давай дозвіл на коцюбу! Дійшло до абсурду. Перукарю потрібен сертифікат якості, скажімо, на фен. Купити його на ринку можна, але офіційних паперів у продавців не допросишся. Те ж саме - у магазинах, у яких, щоправда, можна випросити чек, квитанцію. Перевіряючі пропонують компроміс: товар купіть хоч на базарі, а сертифікат на нього одержіть у держстандарті. Спробували – виходить утричі дорожче. На стільки ж виростає в ціні товар, якщо у магазині починаєш “качати права”. А тут ще місцеві контролери підвищили розцінки за свої послуги. Якщо раніше медогляд потрібно було проходити один раз на рік, то тепер – два рази, коштував він копійки, а тепер - понад 10 гривень. І райсанепідемстанція не відстала: зовсім недавно за аналізи вимагала червінець, сьогодні – півсотні. Ми платимо 15 податків і зборів, перейшли на спрощену схему – у шість відрахувань. Легше, але майстри віддають перевагу єдиному. Платити менше, але доводиться залишати колектив. А для побутовика це – величезний ризик. Тому що будь-який швець, годинникар, кравець, всупереч усталеній про них думці, – люди артільні. Про це свідчить історія, це підказує і наш скромний досвід.
- Цирульники в нас, у Роздільній, трудяться колективами. Тому я вірю, що їм так краще. А от білошвейки самі по собі, багато хто працює вдома, - інформую співрозмовницю.
- Є і перукарі-одинаки, які беруть за роботу двогривеник, але які гарантії вони надають клієнту? Ніяких. У Яківлівці наш пункт, але швачка, яка працює у ньому, всю зиму перебуває вдома, - щоб зайвого не платити за опалення. Загнаних бідністю у куток майстрів-нелегалів у кожному селі знайдеться чимало. Їх мені жаль, вони ніколи не підвищать свій професійний рівень, поступово втратять кваліфікацію, заробіток, справу, яка стала істотною частиною життя.
Але життя візьме своє. Сьогодні у глибинці можна і знехтувати кравчинею, задовольнитися масовкою з ринку на 7-му кілометрі, яку не перешивати, а штани – лише підрубити. А завтра з'являться додаткові гроші на власний гардероб не лише у крутого, захоче одягтися модно, виглядати неповторно не лише красуня. Але виявиться, що білошвейку в селі не знайдеш. Та й у районному містечку їх не густо. Торік до нас звернулися студенти з профтехучилища, що у Фрунзівці: прийміть на практику. Ніде, пояснюють, не можемо влаштуватися – підприємства закрилися, а в домашнього майстра не навчишся.
- Що ви пропонуєте?
- Торік наше підприємство разом з одеською “Хімчисткою”, “Ремпобуттехнікою” стало одним із засновників обласного об'єднання роботодавців у службі побуту. Ми захищаємо права побутовиків при укладанні колективних договорів. У сільради я звернулася з пропозицією про співробітництво: готові налагодити виїзди у глибинку. Відгукнувся лише один сільський голова. Він проти виїздів, але готовий здати в оренду приміщення. Такий варіант поки що передчасний. Я запропонувала інший, з чернігівського досвіду: виїзні бригади частину своїх доходів залишають у сільрадівському бюджеті. На півночі України це приживається, а чому в нас – ні?
Ще я пропоную не продавати підприємства служби побуту, що залишилися, непрофесіоналам. Тому що, як показав досвід, випадкова людина, помучившись у новій для неї справі, закриває її, реєструє крамничку – торгівля ж більш прибуткова, а потім і зовсім згортається.
Якось вийшло, що нині державні відомства начебто самі по собі, у них немає до побутовиків державного інтересу. Ось один приклад. Якщо раніше перевіряючий, знайшовши недоліки, установлював термін для виправлення – місяць, півроку – залежно від обсягу роботи. То тепер він одразу рубає з плеча, не церемонячись, ніби найважливіше для нього - виписати штраф, домогтися його стягнення.
- І все-таки ваше підприємство живе і діє. Як це виходить?
-Та, ми за обласним рейтингом треті, після колег з Іллічівська, Овідіополя. Укрспілкасервіс, спадкоємець нашого галузевого Міністерства, занесла колектив до Книги Пошани. Нещодавно за відмінну роботу відзначені високими нагородами Т.П.Перчеклій, О.І Зарвадинська, Л.С.Чердинцева, Л.В.Чекаліна. Ми, повторю, артільні за характером, тому дотримуємося балансу інтересів. Допомагаємо тим, у кого не сезон. Нещодавно відкрили майстерню з вулканізації, довели свою правоту. Справив новосілля салон весільного вбрання. На черзі - масажний кабінет.
Відпочиваємо лише два дні: на Великдень і Новий рік.
Роздільнянський район
