Осіннього погожого дня до Міського саду стікалися людські потоки. “Знову одеситів скликають на мітинг”, – подумав я і за журналістською звичкою попрямував до місця події – раптом відбудеться щось цікаве. Тільки пробрався ближче до ротонди крізь багатолюдну юрбу, як одразу заграв духовий оркестр. Знайома з давніх давен мелодія Блантера “У міському саду” схвилювала серце. Потім прозвучали вальс Хачатуряна з музики до драми Лермонтова “Маскарад”, фантазія Вахутинського на теми пісень часів Великої Вітчизняної війни...
Щось чарівливе йшло від чистого, чарівного звучання оркестру, який підкорявся зосередженості і натхненності диригента. А людиною з чарівною паличкою (так назвала диригента бабуся, яка стояла поруч зі мною, відповідаючи на запитання онучка) виявився мій давній знайомий, заслужений артист України, доцент кафедри оперно-симфонічного та оркестрового диригування Одеської державної музичної академії Володимир Михайлович Лясота.
Колеги називають його диригентом від Бога. А починав він входження до чарівного і дивовижного світу музики в селі Гонтівці на Вінниччині, де “взяв” перші акорди на гармошці. Тоді ніхто навіть припустити не міг, що цей чорнявий з жвавим поглядом хлопчисько згодом стане відомим військовим диригентом і навчатиме молодих музикантів так само, як його навчали у музичному училищі, а потім на військово-диригентському факультеті Московської консерваторії визнані педагоги по класу диригування – Х.М. Хасанян, тромбона – А.М. Седракян та інструментування – Є.С. Аксьонов.
Важливими віхами творчого зростання стали для Лясоти диригування військовими оркестрами у Далекосхідному військовому окрузі, Південній групі військ, в Одеському військовому окрузі, де він очолив оркестрову службу. У 1988 році його музиканти посіли перше місце на Всеармійському конкурсі військових оркестрів, що проходив у Москві. Був він переможцем і призером багатьох як вітчизняних, так і міжнародних фестивалів. І зрозуміло, що після завершення армійської служби у 1997 році Володимира Михайловича із задоволенням прийняли до сім’ї викладачів кафедри духових інструментів на той час Одеської консерваторії. Через рік йому довірили керувати духовим оркестром цього відомого навчального закладу і бути його головним диригентом. Звичайно ж, не тільки за його комунікабельність, симпатичну зовнішність, інтелігентність. Він мав за плечима 50 перекладень і оркестровок музики для духового оркестру, музичне оформлення вистав, публікації з проблем духової музики і з історії мистецтва диригування. Особливе визнання фахівців здобув його методичний нарис “Діалоги диригентів: вчитель і учень”.
Володимир Михайлович, і це не лише моя думка, – плід багаторічного знайомства, належить до тих людей, які поряд з тим, що наділені талантом від природи, являють собою приклад постійного творчого горіння, прагнення зробити людям добро, допомогти їм не втрачати віри у свої сили, у краще життя. І те, що, наприклад, вперше за 92 роки існування академії були виконані “Картинки з виставки” Модеста Мусоргського, через багато років у міському саду відновилися концерти духового оркестру – конкретне тому підтвердження. Багато в чому завдяки наполегливості Лясоти здобув визнання міжнародний фестиваль духової музики “Wind Music Fest” за активної участі відомого німецького диригента, переможця багатьох престижних міжнародних конкурсів Максиміліана Марії Джаннетті, члена президії Всесвітньої Асоціації симфонічних духових оркестрів по Австрії і Німеччині. Така співпраця дає певні шанси для прийняття симфонічного духового оркестру академії до цієї Асоціації (у ній поки що немає жодного оркестру з України).
Тут доречно сказати, що на сьогоднішній день студентський духовий оркестр ОДМА є єдиним у вищих музичних навчальних закладах України. Його теж мали намір ліквідувати, як і інші. Але завдяки зусиллям ректора академії Олександра Вікторовича Сокола, Володимира Михайловича Лясоти, їхніх соратників оркестр був збережений і сьогодні має в репертуарі понад 100 музичних творів. Саме йому було довірено виступити перед викладачами музичних шкіл області.
Лясота часто чув від старожилів Одеси, що ще у довоєнний час численні слухачі збиралися на Приморському бульварі, щоб послухати духовий оркестр. Подумав – чому б не відновити цю традицію? Доля розпорядилася так, що саме випускниця академії Тетяна Іванівна Пугачова, підтримала ідею та обіцяла матеріальну підтримку. Зокрема, студентам-оркестрантам призначено іменні стипендії. Було вирішено і непросте питання про виділення місця для виступів музикантів по суботах і неділях, починаючи з квітня по листопад.
Минулий сезон студентський оркестр завершив уже маючи у творчій “скарбничці” 150 концертів. На деякі з них приходило близько трьох тисяч чоловік. Отже, традиція, яка тимчасово відходила у небуття, потрібна людям як така, що облагороджує душі і серця, що поєднує їх мовою музики.
Підтверджують це і численні записи у Книзі відгуків, яку оркестранти завели за наполегливим проханням самих же слухачів. Один з них приніс загальний зошит і вручив Лясоті, сказавши: “Вам допоможуть вдячні слова від щирого серця”.
Географія відгуків вражає уяву: Україна, Ізраїль, США, Італія, Індія, Німеччина, В'єтнам, Китай... Наведу деякі з них: “Добре, що виступи оркестру відбуваються у Міському саду. Це радість і подарунок одеситам. Народний депутат України Михайло Бакальчук”. “Чудовий духовий оркестр. Особливо прекрасний диригент! В.А. Арбузиков, професор”. “З насолодою прослухали програму. Вражає висока культура звучання. Камерний оркестр Чернігівського музучилища ім. Л.М. Ревуцького”. “Так тримати. Так любити музику, так жити оркестрові! Заслужена артистка України Є. Стаховська”. “Ваш оркестр давно став візитною карткою міста. Раді і пишаємося Вами. Сім’я Петеліних”. “Хотіли піти на концерт попси, але Ви заворожили. Спасибі! Колян, Зойка, Бобер, Галка”.
Теплий відгук про виступи оркестру, майстерність і людську чарівність головного диригента написала видатний кінорежисер Кіра Муратова, висловивши вдячність за сприяння у зйомках короткометражного фільму “Лялька”. “Це незабутньо. Ви просто музичний екстрасенс”, – завершила вона свій відгук. А слова, залишені в Книзі відгуків народною артисткою України, професором Галиною Полівановою звучать як натхнення на нову творчість, як наказ: “Любий і дуже шанований Володимире Михайловичу! Спасибі за музику, спасибі, що звучанням Вашого оркестру Ви повернули мене у Молодість. Ви прикрашаєте наше життя, несіть Радість, Весну у наші Душі і Серця. Залишайтеся завжди Людиною з великої літери”.
Звичайно ж, такі слова майстрів музичної культури і мистецтва зобов'язують багато до чого. І Лясота разом зі своїми вихованцями старанно готуються до нового сезону виступів у Міському саду, поповнюють свій репертуар.
…Настане той квітневий день, коли шанувальники студентського оркестру знову зберуться у Міському саду після “холодних канікул”. Володимир Лясота змахне диригентською паличкою, рухи його рук стануть видимою музикою, висловлюючи її образні, емоційні відтінки, доносячи до оркестрантів і до слухачів своєю “диригентською мовою” грайливість і ласкавість, гнівливість і радісність надзвичайних за глибиною і досконалістю мелодій у їхній чистій правдивій первісності. Мелодій, що живлять серця надією, вірою і любов'ю.
