Вони з’явилися, як метелики, над тихим плесом чарівного озера поезії. Одна по одній маленькі, тоненькі поетичні книжечки Галини Маркелової ознаменували прихід нового тисячоліття. “Прощание с Овидием” (2001 р.), “За обладанье звуком” (2002 р.), “Аve Utamаro” (2002 р.), “Приглашение к танцу” (2003 р.), “Отзвуки лета” (2005 р.)...
Я знаю Галину давно. І навіть до виходу її книжок вона була вже відома в Одесі як поетка з тонким психологічним поглядом на людину, зі своєю особистою манерою писання, з притаманним лише їй філософським осмисленням світу, і своїм баченням, і своєю любов’ю до Одеси й одеситів.
Вірші Г. Маркелова писала все життя, впиваючись ними, захлинаючись, чітко розуміючи “... любви превратности и марта снегопад”.
Одеса, люба Одеса! Вісімдесяті роки минулого століття. Поголовне захоплення поезією. Вирувало життя. Літературні вечори, концерти... Галина Маркелова стала постійною учасницею “п’ятниць” Богдана Сушинського, відомого письменника, який свого часу керував Літературною студією при Одеській організації Спілки письменників України.
Про себе Галина Маркелова пише досить об’єктивно й виразно:
Вся жизнь моя доведена до снов,
где я растворена до самых до основ.
И снова крутят фильмы в клубе, снова,
Пока не вылетит единственное слово...
О, пытка памятью, о, ужас бытия,
О, перфорация на черно-белой ленте,
Остановись на этом вот моменте,
Где каркает вчерашняя заря:
“Не жди, не жди, тебе не будет забытья!”
Творчість і життя Галини Маркелової – це балансування між високим і низьким, між романтикою почуттів і прозаїчним побутом. І ще вона – поетеса з вогнем почуттів у любовних віршах. На звичайні теми вона не пише. Вона відверто оспівує кохання. Не обмежуючи себе нічим на світі, вона сміливо відкриває своє серце з таким простодушним, поривом, який водночас і підкуповує, і дивує.
... Ты знаешь, бражник залетел
Как будто из того столетья
И сразу наш букет приметил.
Все тот же бархатный наряд –
Изысканное опахало крыльев…
Тогда он что-то напророчил,
Агатовым подмигивал зрачком,
А ты… а ты его ловил…
Теперь я вижу – иероглиф «ветер»
На бархате начертан крыл.
То знак, что нас Господь заметил
И дарит нам еще порыв…
Мені Галина Маркелова – дуже близька поетеса за духом, за світовідчуттям, навіть за поетичним словником. Тривалий час Галина не видавалася, але не склала зброї і не зламалася. Сьогодні Г. Маркелова – читана і визнана одеситами поетеса.
На одесских склонах вызрели маслины,
Дриады городские потчуют плодом свинцовым,
И новой строчкой каждый рад,
Готов
Ошеломить, как выстрелом, соседа…
И вольные стихи, которым нет запрета,
То вниз свисают, то ползут вдоль стен,
То поднимаются наверх
За гибкою лозой краснеющего винограда,
Где зреет горький плод –
Желанная, но ДИКАЯ награда.
