Проблема комплектування фондів за останні роки – одна з найболючіших для бібліотек. Причому, ситуація послідовно погіршувалася.
Залишилися у соціалістичному минулому темплани, про які з ностальгічним зітханням згадують бібліотекарі зі стажем. Тематичні плани випускалися кожним видавництвом, бібліотекарі відзначали потрібні книжки, зазначали потрібну кількість примірників і вони, в міру виходу з друку, надходили до бібліотек. Зі зникненням централізованого комплектування зникло і стабільне фінансування. Був період, коли воно було відсутнє повністю. А книжки тим часом дорожчали... Поповнення фондів новими виданнями впало б до нуля, якби бібліотекарі не примудрялися купувати книжки зі спонсорською допомогою, з коштів, зароблених за рахунок надання платних послуг, якби не було подарунків бібліотекам і безкоштовних надходжень...
За останні роки відновилося бюджетне фінансування, що виділяється на комплектування, і, здавалося б, нарешті бібліотекарі можуть зітхнути полегшено. Але ні! На жаль, ця приєм¬на подія практично збіглася з ухваленням Закону України «Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти». Книжки виявилися прирівненими до інших «товарів», – а процедура закупівлі шляхом тендера така, що у сто разів ускладнила і подовжила шлях книжок від видавців до читачів. Для керівників бібліотек тендер обернувся справжнім жахом, тому що їм доводиться мати справу з величезною кількістю складної документації і витрачати на роботу з нею безліч часу. Розповідає директор Одеської міської Централізованої бібліотечної системи для дорослих Наталя Дмитрівна Кликова.
– Цей закон весь час змінюється, і, на перший погляд, вдосконалюється. Насправді, для учасників тендера він ускладнюється. Раніше, якщо за кошторисом сума була меншою за сто тисяч, тендери провадилися шляхом котирувань, тобто, порівняння цін. А понад сто тисяч – шляхом відкритих торгів. Після того, як 17 березня цього року вийшли доповнення до закону, котирування практично нічим не відрізняються від торгів. Якщо раніше лише процедура відкритих торгів потребувала опублікування наших оголошень і результатів торгів в інтернеті, то зараз і котирування проходять через інтернет. Складність полягає у тому, що лише один сайт на Україні є сертифікованим і приймається до оплати, але вийти на цей сайт самим неможливо. У Києві існує портал, який займається посередництвом, і він один на всю Україну забезпечує доступ до цього єдиного сайту. Ми повинні опублікувати безліч документів, які забезпечують прозорість процедури, – практично кожен наш крок повинен бути відбитий в інтернеті.
Зараз ми провадимо процес тендера щодо ремонту бібліотеки. З міського бюджету виділено 95 тисяч, ми вибрали будівельну фірму, але розпочати роботи не можемо, поки до Казначейства не надійдуть всі потрібні документи. А раніше все відбувалося за схемою «гроші – бу¬дівельники – робота».
На жаль, відбувалося поетапне погіршення. Раніше у нас був бюджетний рахунок, який розподілявся за бюджетними класифікаціями і витрачався відповідно до них, і спецрахунок, – тобто, те, що ми заробляли за рахунок платних послуг і могли витрачати на свій розсуд. Бібліотекарі йшли до магазинів, відбирали потрібну літературу, переказувалися гроші і через тиждень книжки надходили до читачів. Після того, як було ухвалено Бюджетний кодекс, спецрахунок почав ділитися на бюджетні класифікації, використовуватися лише за ними, тобто, фактично виявився прирівненим до бюджетного рахунку. І ми виявилися зв'язаними по руках і ногах, тому що повинні були одразу розпо¬діляти, на что підуть гроші. Але ми навчилися розподіляти і витрачати...
Коли ж спецрахунок увійшов до спільного бюджету і було ухвалено закон про тендери, то він теж піддався тендерній процедурі. Тепер жодної книжки ми не можемо купити самостійно! Якщо ми заробили 25 тисяч гривень, з бюджету надійшло 75, за Бюджетним кодексом вони підсумовуються і ми змушені вступати у відкриті торги. А це тривала процедура і читачі позбавлені можливості швидко одержати потрібні книжки. Але ж тут потрібна мобільність – книжки, випущені малими тиражами, швидко розходяться.
Але мало того, що процедура тривала, – ось як вона відбувається. Для того, щоб ми могли з трьох фірм вибрати одну, ці фірми повинні надати нам однакові списки книжок – Казначейство не прийме до проплати нічого без тендерної процедури з трьома зовсім однаковими списками! Але ж вони спеціалізуються на різних виданнях! Ми могли б щось закуповувати в Одесі, але де знайти три однакових магазини? Ми б із задоволенням співпрацювали з «Одесакнижкою» – у них чудова галузева література, потрібна нам для читального залу. А в магазині «Книголов», наприклад, – художня. Як їх порівнювати??? І ось, щоб закупити галузеву літературу, даємо оголошення на всю Україну. Є три великі фірми, які змагаються між собою, в однієї з них і закуповуємо, – відповідно до вищеописаної процедури... А є видавництва, що випускають літературу, яка нас цікавить, невеликими тиражами. Вони не конкурентоспроможні за умов тендера – і ми залишаємося без потрібних книг. Коли нам телефонують з пропозиціями з видавництв, – я кажу, що через процедури тендера ми нічого не можемо у них купити. З краєзнавчою літературою взагалі катастрофа! В Одесі багато книжок виходить, але хто з ким змагатиметься? Одні видавництва видають одне, другі – інше. Де взяти однакові списки??? Ми шукаємо спонсорів, просимо, щоб нам закупили книжки. Передплата на періодичні видання теж здійснюється через відкриті торги...
Якщо існує Закон про державні закупівлі, нікуди не дінешся, потрібно змиритися. Якщо нам виділять понад 30 тисяч на канцтовари, теж проходитимемо тендер, – порівнювати, у кого олівці і ручки кращі. Але книжки – це духовність. Як їх можна зрівняти? Абсолютно необхідно внести зміни до закону, щоб виключити книжки з тендерної процедури. Книжки не повинні проходити через Закон про держзакупівлі! Тендери призвели до того, що обмежився вибір фірм, за бортом залишилися чудові книжки, які ми не можемо надати читачам. І вони скаржаться!
Ситуацією, що склалася, стурбовані бібліотекарі всієї України. Як пише у статті «Українцям потрібна книжка, а шахраям – тендер» («Культура і життя», 11 січня ц.р.) Василь Заєць, у Києві відбувся круглий стіл за участю керівників і представників бібліотечних Асоціацій країни, інших зацікавлених осіб. Ось лише деякі цитати з їхніх виступів. «Книжка – товар безальтернативний, продукт інтелектуальної творчості. І тут раптом на шляху її своєчасного доступу до читачів став закон, про який не можна думати без відрази і гніву». (Л. Ковальчук, віце-президент Української бібліотечної асоціації, директор Центральної публічної бібліотеки імені Лесі Українки, Київ). «Потрібно якнайшвидше скасувати тендерну торгівлю...» (І. Якобсон, генеральний директор науково-виробничого підприємства «Ідея», Донецьк). Учасники круглого столу були одностайні у тому, що потрібно повернутися до колишньої системи закупівлі книжок бібліотеками. Українська бібліотечна асоціація прийняла Звернення на адресу Кабінету Міністрів України, Верховної Ради, Міністерств фінансів і економіки. У ньому, зокрема, говориться, що у наявності прямий зв'язок між погіршенням стану комплектування бібліотечних фондів і законодавчо закріпленою необхідністю проведення тендерних процедур для придбання книжок і передплати на періодичні видання. Вихід бачиться у «приведенні законів у відповідність до вимог реального життя».
На жаль, протягом наступних місяців було не до бібліотечних проблем – у країні відбувалася зміна влади. Подивимося, як відреагують на всеукраїнський стогін бібліотекарів нові склади парламенту і Кабінету Міністрів.
