Віктор Миколайович та Алла Геннадіївна Гордієнки – славна подружня пара, яка виростила трьох красунь-доньок. Старші дві – заміжні. Одна молода сім’я вже подарувала першу онучечку Олечку. Найменшенька донечка Віка навчається в п’ятому класі. Живуть Гордієнки в Кодимі у новому великому і світлому будинку на вулиці, що носить ім’я П.Чайковського.
До всієї цієї краси додався ще й прекрасний прояв душі: подружжя поділилось теплом своїх сердець аж з чотирма дітьми, позбавленими батьківського піклування, ставши для них прийомною сім’єю. Тепер вони є законними представниками своїх вихованців і захищатимуть їхні права й інтереси як їх піклувальники. Фінансування на утримання таких дітей щомісячно здійснюватиме держава для забезпечення їх харчуванням, одягом, взуттям, усім, що необхідне малечі.
Бути батьками прийомних дітей – дуже відповідальна справа, і не кожна людина здатна на це. До того ж державні служби дуже відповідально підходять до відбору кандидатів у прийомні батьки. Обстежуються умови проживання, матеріальний стан тощо. Після відповідних висновків таких кандидатів направляють на навчання при обласному центрі соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді. Навчання спрямоване на формування усвідомленого ставлення батьків до своєї важливої ролі. Тут вчать особливостям підходу до виховання прийомних дітей, правильній взаємодії, розв’язуванню складних ситуацій, які можуть виникнути, знайомлять з правовою базою, демонструють фільми певної тематики. Їм надаються конкретні рекомендації, з ними працюють психологи.
Буває, що під час навчання деяких кандидатів «відсівають» за невідповідністю вимогам, а буває, що батьки самі розуміють, що не справляться з обов’язками, і відмовляються добровільно.
З Кодимського району на навчання було направлено дві сім’ї, що успішно його пройшли і занесені до банку даних кандидатів у прийомні батьки. Гордієнкам ще під час навчання було рекомендовано нинішніх дітей – всі четверо з однієї сім’ї: два хлопчики і дві дівчинки. Максим і Денис – уже школярики, а Наташа і Маринка – молодші за віком. Діти одразу з великою довірою потяглися до нових батьків, виявляють до них свою любов і прихильність.
– Ми привчаємо їх до читання казок, особливо ввечері, перед сном, – каже Алла Геннадіївна. – І приємно, що їм це до вподоби.
– Але ж не в усьому слухаються, – висловлює свою думку молодша донечка Віка.
– То вони ще ж не звикли до певного порядку, – заступається мама Алла. – Поступово навчаться і зрозуміють, кажучи словами В. Маяковського, «что такое хорошо, что такое плохо» і прислухатимуться до зауважень.
А тато Вітя задоволений тим, що чоловічого полку прибуло.
– Я їх навчатиму всього, щоб росли пристосованими до життя, вміли і цвях забити, і стілець відремонтувати, і взагалі, щоб мали золоті руки, як належить справжнім чоловікам. Тоді їм легше буде знайти своє місце в житті.
Сам Віктор Миколайович Гордієнко – залізничник. А вдома з усього видно – добрий господар, умілий і турботливий. Багато для дому робить своїми руками. Тож діти матимуть можливість пізнавати працю і життя поряд з гарним наставником.
У просторому домі Гордієнків для хлопчиків і дівчаток – окремі спальні кімнати, зручні ліжечка, а всюди – домашній затишок і тепло, який з такою любов’ю створює мама Алла. Діти потрапили в хорошу сім’ю. І цим сказано все. Тож в добрий час їм усім: малим і дорослим. Нехай згуртовується нова родина. І нехай панує в ній взаєморозуміння на щастя дітям, на радість батькам!
