Гортаю вже пожовклі від часу сторінки унікального видання «Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область». Книга вийшла в світ понад тридцять років тому, на ній карби того часу.
Але через частокіл цифр про грандіозні успіхи й не менш фантастичні плани ні-ні, та й проглядають конкретні особи, а за ними – неординарні долі багатьох людей. Вони, переважно, на численних фотографіях. Саме завдяки їм можна створити справжню історію Одеської області, виткану із сотень людських біографій, наполегливої творчої праці, невтомного бажання бути попереду, показувати особистий приклад у всьому.
Ось на фотознімку, що передруковуємо з цього збірника – група голів колгоспів із неослабною увагою слухає славетного двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Гіталова із Кіровоградської області. Уважно вдивіться в їхні обличчя. Це Василь Тур, Сигизмунд Гранковський, Павло Ведута, Федір Вірич та Василь Бондаренко, які теж були або стали Героями.
«Найурожайнішим» за всі 75 років, які ми сьогодні згадуємо, був, швидше за все, Березівський район. Тут мешкали й трудилися двічі Герої Соціалістичної Праці Макар Посмітний та Павло Ведута. Потім цю когорту поповнила молода плеяда великих трудівників переважно із цих же двох господарств. А всього Зірку Героя Соціалістичної Праці одержали в районі 12 чоловік. З них сьогодні здраствують Степанида Миколаївна Сєбова, Ганна Панасівна Бузон (Козіна), Серафима Савеліївна Березовська та Василь Антонович Бондаренко. А трудову естафету підхопила Герой України Зінаїда Михайлівна Гришко.
Серед героїв-трудівників – люди різних професій, роду занять. Але найбільше їх свого часу було серед докерів Одеси та Іллічівська, серед механізаторів та тваринників.
Хочеться вірити, що й сьогодні багато хто знають і пам'ятають своїх кумирів – докерів Анатолія Андрійовича Барановського та Миколу Олексійовича Тимуня, механізаторів Андрія Карповича Куцого й Степана Олександровича Стеріополова, тваринників Катерину Тимофіївну Антонову й Рому Семенівну Скрипку, керівників колгоспів та радгоспів Євгена Полікарповича Дунського й Петра Миколайовича Полякова. Робітничий клас представляли Віктор Іванович Чербаєв, Тамара Семенівна Дудник, Борис Олексійович Шевченко, Павло Георгійович Підгорний та багато інших.
Сьогодні в Одеській області мешкає понад 50 Героїв Соціалістичної Праці. Говоримо так невизначено, тому що цифри, отримані нами з джерел інформації, різні. А подальші уточнення поки що не дали потрібних результатів.
З другого боку, до Одеси за останні роки переїхали на постійне місце проживання кавалери Золотої Зірки, нагороджені за трудові успіхи в інших регіонах країни, а то й у інших республіках колишнього Союзу. Вони для нас, журналістів, ще нерозкрита книга, яка напевно містить у собі багато цікавого й повчального.
З бесід із деякими Героями дізнаємося, що вони часто відвідують свої старі підприємства, зустрічаються з робітниками. Якщо чесно, то зустрічі ці не приносять особливої радості ані тим, ані іншим. Мимоволі при цьому починаються спогади, порівняння. А що порівнювати, якщо від колишніх флагманів промисловості залишилися розбиті цехи та створені на їхній основі дрібні приватні підприємства. Але віра у відновлення виробництва, його нарощування не полишає нікого із цих співрозмовників. Ось цією надією вони й живуть.
Так само, як і ті, хто, працюючи в сільському господарстві, очолювали колгоспи й радгоспи, тваринницькі ферми, тракторні й рільничі бригади. Вони теж пережили чимало гірких хвилин, будучи свідками результатів непродуманої до кінця аграрної реформи.
Як би там не було, але люди ці за свою доблесну працю, за свої золоті руки заслужили в нинішнього молодого покоління якщо не на гучну пошану, то на просту людську повагу та шанування. І воно полягає не лише у відповідному визначенні пенсії, але й у постійній увазі до себе з боку молоді, школярів-волонтерів.
А ще нашим Героям хочеться мати свій клуб, такий хоча б, як «Золота Зірка». Зрозуміло, їм збиратися в Одесі і з усіх кінців області – справа досить важка й незбутня. Але ж майже двадцять Героїв мешкає в Одесі, чимало і й у приміських районах та містах області. Справа лише за вмілими організаторами та добрими меценатами, які цінують не лише мистецтво, але й справи реальних людей, чиїми руками створено ті матеріальні багатства, якими ми й зараз користуємося.
Сьогодні в області п'ять Героїв України, про яких багато хто добре знають. Їх нагороджено вже за роки незалежності нашої держави. Нагадаємо їхні імена: Володимир Станіславович Філіпчук, Микола Пантелеймонович Павлюк, Станіслав Кирилович Стребко, Зінаїда Михайлівна Гришко та Володимир Денисович Видобора. Сподіваємося, що згодом цей список збільшиться.
То ж поповнюється геройське плем'я, ростуть його лави. Але навіть при цьому треба пам'ятати про тих, хто першим прокладав дорогу до трудового подвигу. Скажемо їм велике спасибі за те, що вони встигли зробити за своє нелегке, але змістовне життя.
