Як організуєш своє життя, таким воно й буде, причому незалежно від того, у селі ти мешкаєш чи в місті. У цьому простому правилі твердо впевнений Андрій Черкес – мешканець Нової Іванівки, села, що колись було райцентром, але за останні десять років, як і сотні інших по Україні, пережило багато труднощів.
Нашому героєві всього двадцять п'ять років. Після закінчення Вінницького медичного училища свої знання вдалося застосувати в одному із відділень швидкої медичної допомоги в Одесі. Щоправда, всього протягом ...10 днів. Андрій зрозумів, що робота фельдшера його не приваблює. Та й на зарплату таку не прожити, тим більше, у великому місті, куди так намагається вирватися молодь. Потинявшись з однієї квартири на іншу, попрацювавши не на одного приватника, А. Черкес зрозумів, що краще працювати на себе.
– Чомусь занадто мало людей вірять у свої власні сили. На жаль. А в результаті звинувачують державу, систему, у якій живуть, – говорить він. – Так, для власної справи потрібні гроші. Але це далеко не головне. Важливі рішучість і мета, велика мета, інакше, налаштувавшись на дрібне, таку ж дрібну віддачу й одержиш.
Два роки тому новоіванівський підприємець Федір Семенович Куцарев (надзвичайно енергійна людина, відмінний господарник, великий патріот свого села, який не словом, а ділом всіляко допомагає тут усім – від сільської ради до окремих мешканців) запропонував з метою боротьби із масовим безробіттям усім, хто має ідеї щодо розвитку власної справи, але не має грошей, звертатися до нього. Андрій зацікавився. Разом із дружиною Наталею, до слова, уродженкою Вінниці, молодята ризикнули й переїхали до Нової Іванівки – батьківщини Андрія, де відкрили цех з виготовлення тротуарної плитки.
Спочатку робили лише сіру плитку, пізніше – вже різних кольорів. Згодом додалися й плитка лицювальна, декоративні бетонні блоки огорож, декоративні вази та багато чого іншого – усе, чого тільки забажає душа замовника. Останніх, треба зізнатися, сьогодні не бракує.
Плиткою виробництва ПП «А. Черкес» облагороджено центр Нової Іванівки, площу біля сільської церкви, автостоянку, майданчик літньої дискотеки.
Андрій зізнається, що коли розпочинав працювати, односільчани дивувалися, мовляв, кому потрібна його продукція, у селі й без плитки обійтися можна. Але згодом їхня думка змінилася. Змінилося й, якщо так можна висловитися, сприйняття свого рідного села у тих молодих людей, які раніше виїхали у пошуках щастя до Одеси. Вони на прикладі А. Черкеса побачили, що заробити можна й тут, на місці, й почали повертатися.
Кілька чоловік переймають досвід у Андрія, інші – зайнялися новою справою. Наприклад, Дмитро Семенов, одноліток нашого героя, відкрив теж за допомогою Ф.С. Куцарева швейний цех, у якому робочі місця одержали дванадцять мешканок Нової Іванівки. А замовлення Дмитро шукає й знаходить на знаменитому Сьомому кілометрі. Нерідко свої вироби робітниці цеху впізнають на мешканках району.
– Займатися виробництвом, особливо в селі – дуже відповідальна справа, – ділиться Андрій Черкес. – Треба зуміти залишитися на ринку й бути конкурентоспроможним. А це значить – тримати ціни нижчі, аніж у місті, а якість – щоб відповідала усім існуючим стандартам. Можливо, саме цієї відповідальності й побоюються ті, хто вічно нарікає на тяготи життя? Але ми з дружиною, яка веде бухгалтерію, та молодь, що повернулася, знаємо точно: коли є своя справа, зовсім по-іншому ставишся до життя. І, повірте, дуже хочеться, щоб таких, як ми, у селі було більше. І не лише в нашому селі. Усюди.
Що можна ще додати до його слів? Те, що, ймовірно, часи розвалу на селі потихеньку відходять у минуле, й на зміну горе-господарям, які мешкали за принципами «Усе навколо колгоспне – усе навколо моє» й «За двором хоч трава не рости», приходить зовсім нове покоління молодих людей. Вони налаштовані працювати в селах, і якщо не повернути їм колишньої слави, то принаймні не допустити цілковитого їхнього зникнення. Подібний рух є і в Новій Іванівці, й у Острівному, і в Павлівці, й у Нових Капланах, інших селах Арцизького району, яким довелося не солодко в період реформ. І тому так важливо, що за всіляких наявних труднощів представники нового покоління підприємців на селі розуміють, що усе залежить лише від них самих.
