За тридцять років існування Ізмаїльської картинної галереї – дуже цікавого художнього музею Придунайського краю – у ньому побувало понад два мільйони відвідувачів. Із захопленням ознайомлюючись з експонатами, отримуючи великий заряд вражень від споглядання художніх і історичних колекцій, вони сприймають музей як безцінну скарбницю мистецтв. Більшість відвідувачів, як правило, не уявляють собі, яка велика праця стоїть за придбанням, зберіганням, демонстрацією цієї тендітної, ніжної краси, щедро виставленої у залах. У музеї зберігається близько п’яти тисяч творів живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, які мають велику художню цінність.
Ізмаїльська картинна галерея бере свій початок з 1974 року як художній відділ музею О. В. Суворова. У спеціально збудованому приміщенні виставкової зали була відкрита виставка творів одеського художника, члена Спілки художників України О. Попова. 1 жовтня 1987 року згідно з наказом Міністерства культури України Ізмаїльська картинна галерея стала філією Одеського художнього музею. У 1994 році – реорганізована у державний самостійний музей другої категорії обласного підпорядкування, а у 1999-му за культурно-масову і науково-просвітницьку роботу, відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації С.Р. Гриневецького отримала статус обласного Центру естетичного виховання. Він включає у себе три структурні підрозділи: картинну галерею, студію телебачення і масово-просвітницький відділ.
Початок музейному зібранню поклали твори мистецтва, передані із фондів Всесоюзного художньо-промислового об’єднання ім. Вучетича і фондів Міністерства культури України. Таким чином, музей отримав роботи таких видатних скульпторів, як О.В. Вучетич (бюст О.В. Суворова), А.А. Ковальов (авторська модель пам’ятника О.С. Пушкіну в Арроу-парку поблизу Нью-Йорка), О.К. Комов (модель пам’ятника О.В. Суворову), А. Лопухова, С. Шишко, С. Григор’єва, Т. Яблонської, К. Ломикіна, М. Глущенка, А. Коцки, М. Кеслер, І. Авотині, художників-графіків В. Касіяна, М. Дерегуса, В. Лопати, Г. Варкача, чиї роботи відзначаються високою художньою досконалістю, тематичним, жанровим і технічним різноманіттям.
Музей активно займається виставковою діяльністю: за ці роки відбулося понад 600 виставок творів образотворчого мистецтва із колекцій музеїв України, Росії, Молдови, Вірменії, Азербайджану, Казахстану, країн Балтії, Румунії, Угорщини, Чехії, Болгарії, Італії, Німеччини та інших країн.
Колектив картинної галереї з першого дня приділяє особливу увагу дітям і молоді, використовуючи нетрадиційні форми роботи. Постійними стали уроки естетики для вихованців дитячих садків і учнів молодших класів, на яких після екскурсій діти під аккомпанемент фортепіано малюють, ліплять, займаються ікебаною і оригами, співають улюблені пісні, а закінчуються незвичайні уроки показом кінофільму про мистецтво або улюбленого мультфільму.
Для учнів старших класів у картинній галереї провадяться інтегровані уроки літератури, історії культури і мистецтва.
Серед мешканців Ізмаїла і гостей міста широкою популярністю користується літературно-музична вітальня “Вернісаж”, де люди, небайдужі до мистецтва, зустрічаються з відомими художниками, поетами, музикантами, артистами України.
Усі культурно-масові заходи, які провадяться у картинній галереї, постійно висвітлюються у програмах телебачення, створеного колективом на базі галереї, і транслюються на увесь Придунайський регіон.
Існує легенда про мандрівника, який зустрів на своєму шляху трьох людей, які збирали каміння. На запитання, що вони роблять, один відповів: “Я переношу каміння”. Другий тяжко зітхнув: “Я годую родину”. А третій сказав: “Я будую храм”. Емілія Миколаївна Євдокимова, як і цей третій чоловік, створила храм культури – художній музей Придунайського краю. Це надзвичайна людина, віддана своїй справі, ентузіаст з великим творчим потенціалом і організаторським талантом. Будучи директором музею, вона зуміла зібрати колектив однодумців, об’єднаних любов’ю до своєї справи. Імена наукових співробітників І. Федорової, Т. Дурової, В. Бистрики, Т. Дрейчук, Т. Липської, Л. Дзвоник – справжніх професіоналів, добре відомі в Ізмаїлі.
Картинна галерея є осередком просвіти і дозвілля кожної родини – центром духовного розвитку, що формує культурну сферу у місті і регіоні. Це світлий, радісний і теплий дім, де працюють люди, для яких музей – і життя, і любов.
