Як відомо, ще Козьма Прутков повчав, що не можна “осягти неосяжне”. А все ж таки, намагання такі є. На нещодавній колегії облдержадміністрації першим до порядку денного було включено питання: “Про шляхи подолання проблем в аграрному комплексі”.
Кожен знавець сільського господарства, а тим більше ті, хто працює на селі, добре знають, що таких проблем відразу і не перерахувати. Їх число значно зросло у зв’язку з екстремальними умовами погоди цього року. Неймовірна спека і відсутність дощів протягом весни і літа поставили багато з існуючих проблем, так би мовити, незвичайно гостро. І їх розв’язання повинно мати просто невідкладний характер.
Проте, обговорити питання, зазначене у порядку денному, на колегії не вийшло, якщо не врахувати виступ начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації А.Г. Новаковського і короткого коментаря членів колегії. Представники ж інших управлінь, обласних агрослужб, голови райдержадміністрацій, інші учасники засідання віддали перевагу у цій ситуації просто промовчати, щоб не викликати “вогонь на себе”.
А гніватися було за що: у запропонованому проекті рішення містилися тільки загальні положення, без вказування термінів виконання і відповідальних осіб.
Дане питання за пропозицією губернатора І.В. Плачкова перенесено на наступне засідання колегії, яке, згідно з графіком, пройде останнього вівторка вересня. До того часу багато чого встигне змінитися, а деякі агрозаходи у сільському господарстві носять невідкладний характер, і над їхнім здійсненням потрібно працювати вже сьогодні.
Тепер вже загальновизнано, що найжорстокіша посуха була саме у нашій області, вона завдала за багато років небаченого збитку сільському господарству. Загинув кожен третій гектар зернових та зернобобових культур. Ще більше постраждали посіви ярого клину. У результаті, недобір зерна порівняно з минулим, також не у всьому успішним роком, складає лише 50 відсотків, а соняшнику, цукрового буряку, овочів та кормових культур – 60 відсотків.
Що ж далі? Це запитання сьогодні мучить кожного хлібороба. Тим більше, що сподівання на дощі у серпні так і не виправдалися. І сьогодні волога відсутня не тільки в орному, але й у метровому шарі. “Дощі будуть, – кажуть оптимісти, – адже існує щорічний баланс опадів, який у природі завжди повторюється з незначними відхиленнями”.
Але стояти і чекати біля моря погоди – справа просто марна. Адже у наступній кампанії осінньої сівби багато залежить, насамперед, від людей – механізаторів, фахівців та вчених. Потрібні нетрадиційні підходи до сівби озимих, кожної її складової. А ще важливіше – виконати на совість і в повному обсязі всі вимоги агротехніки. Допустимі раніше відхилення при заготівлі насіннєвого матеріалу, накопиченні і внесенні добрив, підборі попередників і підготовці грунту сьогодні просто недопустимі. Інакше багато знову на фініші – на збиранні нового врожаю – буде втрачено.
Чого навчила нас посуха? Перше і головне, що повинен знати кожен хлібороб, полягає у тому, що у нинішніх екстремальних умовах все ж найменше постраждали посіви озимої пшениці. Всього 19 відсотків або 92 тисячі гектарів. Це, звичайно, велика втрата. Але потрібно пам’ятати і про те, що у таких же умовах загинули 23 відсотки озимого ячменю, 47 відсотків – ярого і майже половина посівів гороху.
Цей урок урахували у багатьох районах області, і поле озимих і на майбутній рік не зменшиться. Не відмовилися тут і від озимого ріпаку, сівба якого вже провадиться.
А оскільки так, то вже “на марші” потрібно ще раз проаналізувати ситуацію, що склалася, щоб за дні, які залишилися – до другої половини вересня, – багато виправити і виконати.
І знову на перше місце постає питання підготовки насіння. Не будемо повторювати прописних істин про те, якого і скільки його повинно бути. Начебто це вже добре засвоїли наші аграрії. Але підстави для хвилювання все ж залишаються. Адже сьогодні насіння повинно вже лежати на складах, перевірене на кондиційність, протруєне. А ще краще, якщо солідну його частину будуть складати елітні насіння, особливо там, де суттєві втрати від посухи. Але на практиці у деяких районах усе виглядає інакше. Так, у Кодимському, Овідіопольському, Татарбунарському, Комінтернівському, Ширяївському та Білгород-Дністровському районах забезпеченість господарств насіннєвим матеріалом складає 49 – 68 відсотків.
Друга перепона – мінеральні добрива. У нинішніх умовах їхнє застосування має особливе значення. І, здавалося, “штовхачів” з цього приводу не треба. Але ситуація у деяких районах складається так, що доводиться знову бити на сполох. Особливо з приводу стану справ у Миколаївському районі, де заготовлено 8 (!) відсотків “мінералки” від її потреби, у Кілійському – 15,3, у Комінтернівському – 19,1. А потім знову будуть списувати на умови погоди, стихійні лиха. Невже трагічні уроки цього року так їх нічому і не навчили?
Неважко здогадатися, як прочитавши ці рядки у тих же вище згаданих районах, посміхаючись, скажуть: автор зовсім не поінформований про нашу фінансову безпомічність. Були б гроші – і не було б проблеми! Тоді треба нагадати ще й таке.
У цьому році на фінансування сільськогосподарських програм з державного бюджету надійшло 165 млн гривень, а до кінця року буде понад 230 мільйонів. Здавалося б, залишилися зовсім дрібниці: перерозподілити ці кошти і якнайшвидше видати сільгоспвиробникам. Але не так сталося, як гадалося. Ми не знаємо, з яких там міркувань, але у багатьох райсільгоспуправліннях явно не поспішають розпрощатися з грішми. Так, у Березівському, Білгород-Дністровському, Біляївському, Ізмаїльському, Комінтернівському, Болградському, Роздільнянському та Балтському десь по дорозі “застрягло” від 600 до 400 тисяч гривень.
Але це ще не все. До цього часу не вирішені організаційні питання з оформлення необхідних документів для розподілу і отримання 22 млн гривень, виділених державою сільгоспвиробникам для часткової компенсації збитків, завданих посухою.
Чекають свого розподілу і два мільйони гривень, які були рішенням сесії облради виділені з обласного бюджету для надання допомоги потерпілим від посухи. На тій же сесії було внесено пропозицію щодо використання їх для закупівлі елітного насіння. Отже, тим більше потрібно швидше визначатися!
…Тепер знову повернемося на засідання колегії. Спроба швидко охопити всі проблеми аграрного комплексу просто нереальна. Навіть якщо це питання буде розглядатися ще раз через місяць.
Але вже з того, що сказано на колегії, можна і сьогодні зробити дуже важливі висновки. Насамперед, виробництво зерна в умовах нашої області було і залишається за всіх умов головною галуззю землеробства. Тільки потрібно, як уже говорилося, ставитися до цього завдання державної важливості не так, як це ще можна спостерігати у вище згаданих районах.
У зерновому балансі головну увагу потрібно приділити озимим культурам і, насамперед, озимій пшениці. За умов ризикованого землеробства, браку вологи вони найбільш ефективно використовують осінньо-зимові опади.
І ще один урок. Він стосується підготовки грунту, збереження дефіцитної вологи. А для цього потрібні нові волого– і енергозберігаючі технології. Отже, і набір нової техніки.
Як бачимо, висновків зроблено немало. Та й досвід підказує, як бути за аномальних умов. Потрібні тільки конкретні справи на кожній ділянці, щоб не повторювати від наради до наради прописні істини агротехніки. А запитувати з усією суворістю закону з тих, кому довірена доля врожаю, нашого продовольчого добробуту.
