ПРИВІТАННЯ І НАГОРОДИ
Напередодні професійного свята працівники споживкооперації області, ветерани галузі зібралися на урочисті збори. Привітати їх прийшли заступник голови облради Г.І. Арабаджи, начальник відділу облдержадміністрації М.В. Смакін, голова Федерації профспілок Одеської області В.В. Буратинський. У своїх виступах вони відзначали, що, незважаючи на труднощі, з якими доводитися стикатися, у системі споживкооперації області послідовно відбуваються позитивні зміни. З нагоди професійного свята були нагороджені, зокрема, Почесними грамотами облради – О.О. Паровенко, П.В. Бардук, М.М. Чайка, Т.В. Яновська; Почесними грамотами облдержадміністрації – І.В. Негода, М.М. Барченко, І.Г. Дімчев, А.С. Верста; різними нагородами було відзначено багатьох працівників. Колективу Білгород-Дністровського технікуму вручено автомобіль.
Наш кор.
Є РЕЗУЛЬТАТ
На свято зазвичай говорять про гарне: успіхи, досягнення. У такому ключі й проходило наше знайомство із діяльністю Коноплянського сільпо, яке очолює Валентина Іванівна Калашникова. Очолює недавно, – а вже вдалося і з боргами майже розрахуватися, й до ремонту приступити, але головне – підтримувати у робочому стані систему. І як же це нелегко – в умовах недосконалого законодавства, конкуренції з боку приватних структур... Втім, про це – іншим разом, а поки що – слово Валентині Калашниковій.
– У нас дуже гарний колектив, саме завдяки цим людям ми стали ставати на ноги. Усі сумлінні, працюють, плани виконують. Купуємо сучасне обладнання, прагнемо, щоб у магазинах був повний асортимент. Зараз попит змінився, люди хочуть, щоб у продажу були найрізноманітніші товари, ось ми й намагаємося привозити усе, що запитують. Наприклад, якщо раніше не цікавилися напівфабрикатами, то зараз є попит і на пельмені, й на млинці. Конкуренція велика, але наші магазини не гірші за приватні.
Безумовний плюс – споживкооперація на селі зберегла свою соціальну функцію. Навіть віддалені села, у яких часом кілька десятків мешканців залишилося (Люботаївка, Тарасівка...), обслуговуються ГОПами (госпрозрахунковими підприємствами). Кооператори пишаються тим, що навіть якщо у селі «нічого немає, однаково працює магазин». І люди приходять туди не лише за товарами, але й поспілкуватися, обмінятися новинами. Свого роду сільський клуб виходить...
Надання соціальних гарантій своїм працівникам – один із «китів», на яких тримається споживкооперація.
– До нас люди повертаються, попрацювавши у приватних структурах, де, можливо, і зарплата більша, але соціальні гарантії зведено до мінімуму, та й самі обставини інші, – говорить бухгалтер Коноплянського сільпо Людмила Володимирівна Яснюк. – А ми і ветеранів своїх не забуваємо, намагаємося підтримувати, матеріальну допомогу надаємо, зі святами вітаємо. Й про працівників своїх піклуємося, – наприклад, цього року вже кілька людей оздоровилося на нашій базі відпочинку.
У селі Конопляному – промтоварний і два магазини продтоварів. Заходимо до одного з них – «Вікторія». Його директор Вікторія Іванівна Кукша та продавець Анжела Павлівна Яцишина демонструють асортимент товарів. Втім, він і так на очах. І нехай тут не такий, як у місті, достаток, але усе найнеобхідніше є. Ось лише, ремствує Вікторія Іванівна, низька купівельна спроможність у людей, – а так хочеться, щоб купували більше... Але і Вікторія Іванівна Кукша, й директор другого магазину – «Веселка», – Олександр Степанович Наріжний сподіваються, що часи зміняться на краще. Ну, а наскільки добре працювати у системі споживкооперації, можна переконатися на прикладі Анжели Яцишиної: вона повернулася до цього магазину після двох декретних відпусток. У промтоварному магазині, де із асортиментом товарів теж усе гаразд, працює ветеран споживкооперації Людмила Іванівна Міщенко. Такі, як вона, «кадри старого гарту», – справжня опора.
...Я запитую у Валентини Іванівни Калашникової, що вона вважає основним досягненням свого колективу за останній час.
– Ми займаємося ремонтом, зросла зарплата наших працівників, покращився асортимент у магазинах. Головне ж досягнення – за ці роки ми навчилися самостійно господарювати. У нас не було підприємницької жилки, наше завдання було лише реалізовувати. Ми навчалися, набивали гулі – і тепер є результат.
Ірина ГОЛЯЄВА, «Одеські вісті», Іванівський район
