Телеглядачі міста Южного, а це практично всі 26 тисяч його мешканців, відчули себе мимовільними заручниками процесів, які відбуваються в українському медіа-просторі. З одного боку, вони з технічних причин не можуть дивитися одеські та обласні канали телебачення, з другого боку – вони обмежені в перегляді каналів з російською реєстрацією. Із цього приводу до початку XXIV сесії Южненської міськради надійшов депутатський запит.
Територіальна громада Южного, працівники порту, Одеського припортового заводу і ветерани праці звернулися до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України в надії, що будуть захищені їхні права на одержання ефірної інформації. Справа в тому, що концептуальні зміни, внесені Нацрадою до сфери телемовлення навесні цього року, не враховують географічних і кліматичних особливостей місця, де розташоване це приморське місто. Близькість моря з його вітрами і підвищеною вологістю середовища, специфічні тропосферні явища ускладнюють якісне приймання каналів. Особливо це відчутно навесні і восени, тобто у часи, коли частішають капризи погоди. Але чимало скарг на часті перешкоди ефірного телемовлення і влітку. А оскільки приймальна апаратура за технічною характеристикою недостатньої потужності, южненці можуть дивитися телепрограми області лише при використанні кабельної мережі.
Здавалося б, нічого особливого. Але тут і починається проблема. Півтора місяця тому оператор кабельного телебачення Южного пан Сопачев одержав від Нацради ліцензію на даний вид діяльності. Як законослухняний підприємець, він виконав всі умови запропонованої провайдерам програмної концепції. А тут і виявилося, що в цій директиві взагалі не враховані обласні мовники.
Засмучує трудівників і пенсіонерів неможливість дивитися «домашні» програми типу «Жди меня», «Запретная зона». У Сопачева був договір з російськими телеканалами про провайдерську передачу цих програм, у цьому випадку – жителям Южного. Але з 2 квітня 2008 року вийшла у світ постанова Нацради, яка вимагає відповідності Європейській конвенції про транскордонне телебачення. Остання наклала певні зобов'язання на Україну: на її території стало можливим передавати для користувачів лише ті канали, які зареєстровані в країнах Євросоюзу. А оскільки Україна підписала конвенцію, а Росія – ні, російські канали опинилися за межами реєстрації. А городяни – без улюблених програм. Порушити постанову Нацради не можна, тому що за цим піде позбавлення провайдера ліцензії на даний вид підприємницької діяльності.
«Телевізійників» Одеси також очікують контрольні перевірки за виконанням конвенційних умов, після якої і вони не зможуть транслювати російські телеканали. Таким чином, проблема невеличкого приморського міста розширюється до обласної, а услід – і до республіканської. Тому що, як кажуть працівники всіх телестудій, Нацрада завалена подібними заявами, але на жодну з них поки що не було позитивного реагування. І навіть відповіді.
Тим часом, російський мова як джерело спілкування поєднує в Южному представників 47 національностей. А багатьом пенсіонерам телевізор став вже просто «другом родини». Тому громаду обурює, що замінником російських каналів стають європейські, моральний рівень яких населення знаходить неналежним, а зміст – другосортним. Це включення «дитячих» фільмів про вампірів, юнацьких – з елементами порно, дорослих – з демонстрацією сцен кривавого насильства.
Спочатку жителі Южного повірили помилковій інформації, що все це відбувається завдяки рішенню місцевої влади. Але на сесії з'ясувалося, що саме навпаки, мерія і депутати підтримують звертання громади до Нацради з питань телебачення і радіомовлення. А доки питання розглядається, люди знаходять вихід в установленні потужних антен-«тарілок», здатних приймати будь-які ефірні хвилі. Ці білі диски хаотично, розташовані на стінах, псують зовнішню естетику міста. А частим наслідком розміщення їх на дахах стають течі, які доводиться усувати працівникам жеків. Але чи можна осуджувати користувачів, які бажають посидіти увечері біля екрану?..
