Послідовно розвиваючи проект «Арт-туризм», художники Галина Лєкарєва-Нікітіна, Віктор Потєряйко та їхні колеги далі освоюють все нові і нові «пленери» у різноманітних куточках нашої області. «Звітом про виконану роботу» стають виставки. Нещодавно в одеському Будинку вчених відкрилася експозиція живописних робіт і фотографій, присвячена острову Зміїному, де автори побували у минулому році. І хоча найкрасномовніше про побачене «говорять» картини, цікаво послухати розповіді про острів учасників і гостей виставки.
Галина Лєкарєва-Нікітіна, художник:
– Ви знаєте, що дуже довго острів був закритий, потрапити туди було практично неможливо. Одну із своїх картин, яка називається "На краю світу", я написала під враженням від почутого про острів, по суті, вигадала її. У мене було таке відчуття, що це місце між небом і землею, на краю світу. І воно підтвердилося, коли ми туди потрапили... Але перш ніж опинитися на Зміїному, треба було дістатися Вилкового, до нульового кілометра. Це місце надзвичайне, сама назва – нульовий кілометр – теж асоціюється у мене з краєм світу. А потім ще шість годин у морі – і нарешті з'являється Зміїний. Цілком фантастичний, ірреальний! Кажуть, свого часу вірили, начебто ріка Стікс протікає поблизу цього острова. Ми там були недовго, кожен з нас побачив те, що хотів побачити. І я хочу побажати, щоб такі виставки провадилися постійно: адже процес триває, на острові знову працює група художників.
Олександр Куракін, історик:
– Мої враження про Зміїний не можна назвати свіжими, я бував там десятки разів. Проте острів кожного разу новий, різний, і людям, які цікавляться природою, історією, географією, підносить свої сюрпризи. Він як улюблена книжка, яку можна перечитувати безліч разів, і вона ніколи не набридне. Нудьгувати острів не дає навіть тим, хто буває там досить часто. Дуже жаль, що побачити, відчути повітря цього унікального місця, долучитися до його таємниць, вдається поки що небагатьом. Добре, що це можна зробити хоча б очима фотографів та художників.
Микола Нікітін, телеоператор, фотограф:
– Вперше мені довелось потрапити на Зміїний на початку перебудови, з першою групою журналістів. Там вільного місця не було – стояли радари, військова техніка, радіорозвідка, ППО, морська розвідка, і чоловік триста військовиків там перебувало. Потім почалася демілітаризація острова, і поступово він набув первозданного дикого вигляду. Виникли проблеми з паливом, частково з питною водою. З розповідей доглядача маяка, бувають там дуже суворі погодні умови, іноді навіть з будинку вийти не можна... Кажуть, острів надзвичайно гарний у травні. Я дуже хочу побувати там, коли починають цвісти трави і це вже не острів виходить, а кольоровий килим.
Віктор Потєряйко, художник:
– Острів Зміїний зараз дуже цікавий. Він дуже мальовничий, вражає своїми пейзажами, і слід там побувати, щоб це відчути. Коли ми прибули, погода була гарна, але наступного дня зіпсувалася й виїхати через три дні, як збиралися, було неможливо. Тільки завдяки тому, що з нами був Андрій Некрасов, за родом своєї діяльності а за природою своєю – альпініст, ми змогли за його допомогою спуститися зі скель і дістатися до надувних човнів. Вони доставили нас на корабель, який до причалу не міг підійти. Я дуже радий, що мені довелось побачити самому і показати вам цей чудовий острів.
Олена Шукліна-Матюшкіна, керівник секції урбоекології Будинку вчених:
– Фотографії острова Зміїного я бачила з дитинства, тому що мій вітчим служив там у військах зв'язку. Але самій не довелось досі побувати на ньому, хоча дуже сподіваюся на це. Як еколог, вважаю за необхідне сказати таке. Зміїний – це місце, де приземляються перелітні птахи, щоб на цьому шматочку землі відпочити. Вони летять туди з останніх сил, і як розповідають очевидці, трапляється, що вже не в змозі вчепитися за острів і їх просто змиває хвилею. Тому, коли було запропоновано зробити там вітряні електростанції, одразу виникло запитання, як бути з перелітними птахами. Лопаті цих величезних "вентиляторів" можуть просто перемелювати їх, – але ж птахів треба зберегти. Чимало й інших проблем на Зміїному, які необхідно буде розв’язувати. А поки що свою справу роблять художники, і мені здається, що слід видати каталог цієї чудової виставки, яка може стати "візитною карткою" Зміїного.
