Комусь здасться, що зараз про роботу у полі не може бути і мови. Але життя триває. Аграрії квапляться швидше зібрати врожай пізніх культур, ґрунтовно підготуватися до сівби озимих.
І тут ситуацію диктують не лише погодні, але і кліматичні умови. А тому, наприклад, не можна з однією міркою підходити до оцінки стану справ на місцях. Скажімо, Ренійський і Кілійський райони вже встигли завершити збирання соняшнику, а Кодимський до цієї роботи ще і не починав. Там врожай ще не повністю дозрів.
А ось до багатьох південних районів можна висунути претензії. Хоча це зроблять пізніше самі пайовики, тому що за такої мокрої погоди значних втрат не уникнути. І вже сьогодні в Тарутинському районі, наприклад, одержують усього по 10 центнерів насіння з гектара, а не зібрано врожай ще з третини наявних площ.
Багато соняшнику «на корені» залишається ще на полях Ізмаїльського, Болградського, Татарбунарського районів. Про райони середньої смуги і північної поки що не говоримо, хоча і тут робота просувається дуже повільно.
Тут, вважаємо, буде доречно нагадати, що захоплення соняшником при всіх протестах учених і фахівців стало характерним і для поточного року. Масив цієї олійної культури склав понад 230 тисяч гектарів. Знову наголошено на екстенсивному нарощуванні валового збору насіння. І врожайність у 13,3 центнера мало кого може потішити. Тим більше, що є і інші результати – понад 17 центнерів, які одержують у Великомихайлівському районі.
Але і закони ринку вже вносять свої істотні корективи. Зараз у європейських країнах явне надвиробництво олійних культур. Тому ціни на насіння соняшнику впали майже у два рази.
Це стосується, до речі, і озимого ріпаку. Якщо під час збирання за одну тонну насіння давали 3,0 – 3,1 тисячі гривень, то зараз, у півтора раза менше. Тут позначився ще один чинник, про який повинні знати наші аграрії. Із цього року в країнах ЄС скасоване положення про 10% вміст біопалива в загальній масі паливних матеріалів. Зараз його питома вага знижена у два рази.
Втім, ріпаковий бум у наступному році навряд чи буде. По-перше, самі прогнози складалися на рівні 135 тисяч гектарів (а було до 200), а по-друге, суха спекотна погода в серпні не дозволила провести сівбу цієї культури у намічених обсягах. Поки що є 75 тисяч гектарів, а оптимальні терміни вже минули. Можливо, хтось ще і ризикне сіяти далі, але це лише собі на збиток, і загальної картини ці посіви вже істотно не змінять.
Після всіх «зачисток», косовиці великої частини посівів кукурудзи на силос, до збирання на зерно її залишилося 113,6 тисячі гектарів. Тут роботи йдуть дуже в’яло, посилаючись, очевидно, на те, що збирання можна тягти до «білих мух». Але хто так гадає, той втратить ще частину і без того низького врожаю. А він поки що, за оперативним даними, становить 25,1 центнера. Вплинула серпнева спека і тривала відсутність опадів. Але не лише це.
Знову ж у програші опинилися ті, хто не піклується про якісне насіння, не вносить добрива, не провадить необхідної обробки посівів від бур’янів, покладаючись на сапку і дешеву працю нормовичок. А тому врожайність у Кілійському районі у два рази вища, ніж у сусідньому – Ізмаїльському. А приклад показують савранці, де на круг мають 40 центнерів кукурудзи з гектара.
У південних районах сьогодні стурбовані долею врожаю на виноградних плантаціях. З одного боку, виноградарі б’ють тривогу, що в багатьох районах знову з’явилися нові виноматеріали із сусідньої Молдови, а з другого боку – самі не квапляться зібрати грона зі своїх плантацій. Вони ще мокнуть під тривалими дощами на площі 20 тисяч гектарів. І навіть той незвично низький врожай можна просто втратити.
А що стосується «напливу» сировини із сусідньої країни, то на цей рахунок існує офіційний договір між двома країнами. І нашим виноградарям треба перебудовуватися до роботи в умовах конкуренції, коли ми стали членами СОТ. А дешева сировина, нехай навіть закордонна, після відповідної переробки і випуску готової продукції лише може зміцнити економіку країни. Ось так воно іноді виходить…
І на завершення скажемо про головне. Про роботу, що ще в масовому порядку не починалася, але потребуватиме ще багато сил і коштів. Мова йде про сівбу озимих культур. Роботу необхідно виконати на площі понад 800 тисяч гектарів. Майже 500 тисяч із них займе головна продовольча культура – озима пшениця. Наша газета вже підняла тривогу із приводу слабкої підготовки до цієї відповідальної кампанії. Зокрема, вказувалося, що навіть в умовах високого валового збору зерна, багато районів не мали необхідної кількості кондиційного насіння. Зараз, перед сівбою, ситуація істотно змінилася. Хоча знову не мають потрібної кількості високоякісного насіння ренійці і тарутинці. Ще тривожніші обставини в Балтському, Миколаївському, Великомихайлівському і деяких інших районах, які, як відомо, першими починають посівну.
Говорилося тоді і про закупівлю елітного насіння, часткову вартість якого компенсує держава. Деякі господарства скористалися цією ситуацією і навіть, як в Іванівському, Миколаївському районі, заготували його прозапас. Але частина районів все ж таки знову сподівається на своє «либонь», що слабко допомагає.
Втім, ситуацію ще можна виправити. І не лише щодо закупівлі елітного насіння, але і необхідної кількості добрив. Адже хто знову посіє без одночасного підживлення, той може знову залишитися з недобором зерна або одержати його дуже низької якості.
Ось на такі думки навела сьогоднішня ситуація на осінньому полі. Але, головне, дощ йде і він додає надії, що і наступного року наша область буде з хлібом.
