Знати правду – отже, знати себе. Для цього далі працює в Бросківській середній загальноосвітній школі пошуковий загін «Відродження», який вже зібрав немало свідчень у очевидців, що постраждали від голоду.
На сільському цвинтарі відбулося відкриття пам'ятного знака жертвам голодоморів в Україні. За ініціативи сільського голови Віри Жеребко тоді ж відбувся траурний мітинг, були зачитані спогади мешканців села про ті важкі часи, пройшла Всеукраїнська акція «33 хвилини», біля пам’ятного знаку посаджені кущі форзиції. Давні мудреці казали: «Згадавши ім’я людини через багато років, ти її воскресаєш для людей навік». Були відкриті і зачитані прізвища невинно загиблих людей, жителів села Броски. Серед них люди вже літнього віку, але найстрашніше – і діти пізнього віку… Майбутнє нації, її гордість та надія загинули, перестали існувати.
У приміщенні школи пройшла урочиста лінійка, присвячена річниці Голодомору. Звучала скорботна музика, під яку учні Ірина Щербатова, Маргарита Златова, Рената Шаріфова, Аліна Білокуренко, Ірина Влащицька прочитали поезії, присвячені тим жахливим часам. Анастасія Самарська, учениця 10 класу, прочитала власні вірші, які присвятила цим подіям, Андрій Лепський, учень 8-б класу, продекламував вірші вчителя української мови та літератури Л.З. Янсон. Горіли свічки, а очі дітей наповнювались слізьми. В пам’ять про страшний Голодомор учнями нашої школи була висаджена алея Голодомору – двадцять дві калини, які своїми червоно-кровавими ягодами будуть нагадувати нам – тим, хто живий, про ті страшні часи.
Історія продовжується, та ми не маємо морального права забувати страшного минулого, щоб раптом воно не повернулось до нас і в майбутньому.
