Жоден словник не дасть повного тлумачення слову «війна», жодна книжка чи то кінофільм не передадуть усієї глибини трагедії. В одній пісні звучать рядки, що війна – це ліки від старості. Можливо, адже відійшли у вічність молоді солдати. Життя вручило їм зброю і без зайвих пояснень штовхнуло до виру бойових подій. Скільки б років не минуло по закінченні війни, – майже 64 – після Великої Вітчизняної чи 20 – після Афганістану, – її вогонь обпікає і досі. У спогадах рідних та друзів нетлінними образами, ніби іконами, постають лиця втрачених синів та батьків.
Кажуть, чоловіки не плачуть. Їхні сльози – це біль сердечних ран, бойових рубців, це міцне чоловіче рукостискання в передсмертну мить важкопораненого друга, це пам’ять: нетлінна, віддана, світла. А ще ветерани війни уміють шанувати один одного піснею, якою наближають минуле і на мить повертають до життя некровних братів своїх.
У районному Будинку культури відбувся фестиваль військово-патріотичної пісні. У ньому взяли участь конкурсанти, які заздалегідь заявили про своє бажання піснею вшанувати нетлінний подвиг наших сучасників.
На екрані фільм-хроніка фестивалів попередніх років. Він нагадує присутнім, як це було, і служить запорукою продовження славних традицій, що передаватимуться поколінням, допоки встає вранішнє сонце.
Організатор фестивалю, голова правління районної Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Олександр Емільович Авакян привітав конкурсантів та побратимів, побажавши перемоги кращому виконавцю.
Щойно залунали перші нотки «Пісні про Афганістан», які виконали Інна Матієць та Валентин Спідлен, серця людей прискорено забились в унісон музиці.
Військово-патріотичні пісні «Бійцям Альфи», «Где-то рядом они» талановито та зворушливо виконав жіночий вокальний ансамбль «Україночка».
«Чорний тюльпан» Олександра Петаха нагадав, чому інколи ветерани тієї війни з острахом дивляться в небо. В його мареві ввижаються привиди «вертушок» – «чорних тюльпанів», що везли додому синів у цинкових домовинах, приносячи матерям довічні сльози та ранню сивину.
Воїн-інтернаціоналіст Анатолій Шитов у пісні «Ордени не продаються» змалював ситуацію, що часом виникає у нашому побуті. Ордени – не лише нагорода – це звитяга та німий біль, це святість і вирок. Вони нагадують про дорогих однополчан і надійного командира, що незмінно повертався з вилазок останнім, виносячи з вогню смертельно поранених.
Пісні «Офіцери» у виконанні Федора Стеценка, «Я ухожу» – Інни Клименко та Анни Пожар, «Легенда» та «Наливай, пом’янемо» – Вадима Бондаренка, «Війна» – Миколи Полянського, «Над горами» – Влади Сілівестрової, «Біла наречена» – Тетяни Афанасьєвої, «Солдат» – Юлії Коловертних та виступи Теплодарської музичної студії «Натхнення» говорили про почуття болю та розпачу, коли твоє серце шалено б’ється, а серце друга навіки затихає.
Виступ Максима Троца вразив силою слова і розуміння історії. Сьогодні він, молодий хлопець, стоячи на сцені районного Будинку культури, відверто висловлює своє ставлення до війни в Афганістані. Він там не був, однак по-чоловічому, палаючим серцем відчуває стан душі невпокореного тяжким випробуванням солдата. Він, виступаючи з піснею «Афганская вьюга» здобув перемогу на фестивалі, запам’ятався емоційністю виконання пісні про життя, що залишилося там, за гірським Кандагаром.
Друге місце присуджено Тетяні Свердліковській за пісню «Афганський вальс» – історію дівчини, сповненої страждань та сліз, від втрати коханого хлопця. Він йшов з дому героєм, а повернувся увічненим переможцем нескінченного двобою.
Душевна сповідь Олени Федоренко викликала на очах, навіть найстриманіших чоловіків тихі сльози. «Тату!» – так часто хочеться крикнути дівчині, однак страшно, адже не почує вона у відповідь ніжного рідного голосу. Тато – усміхнений та щасливий – пішов вранці на службу і не повернуся. В серці дружини він навіки лишився молодим, веселим, рідним, а для неї став омріяним татком, що може поцілувати та обійняти кохану доньку лише уві сні.
Присутні на фестивалі голова Біляївської районної організації «Єдиний центр» Михайло Макаревич та секретар Олександр Сандрост серед конкурсантів фестивалю визначили своїх фаворитів. Співакам вони вручили подарунки і висловили слова вдячності за чуттєвість, яка інколи зливалася з тремтінням голосу.
Того ж дня підведені підсумки районного конкурсу малюнків на афганську тематику.
Учень 6-Б класу Усатівської школи Максим Геращенко за роботу під назвою «Афганістан. Чорний тюльпан» отримав перше місце. Друге та третє – учениця 6-А класу Троїцької школи Наталя Корніцова за роботу «Бій за висоту», та одинадцятикласниця Великодальницького НВК Юлія Іванова за малюнок «Не треба їм слави…».
Фінал концерту. Всі учасники вийшли на сцену. Директор Будинку культури Володимир Володимирович Кошулько під акомпанемент на гітарі виконав улюблену для всіх пісню. Люди, почувши знайомі слова, підхопили величний гімн солдату-воїну.
Того дня переможцем фестивалю став кожен, в чийому серці, не стихаючи, бринить мелодія, породжена свистом куль. У таку мить міцніє почуття єдності між учасниками бойових дій та молоддю, що рівняється на їх безсмертний подвиг.
