Туркменистан, як відомо, держава, що розташована в Середній Азії. На її нинішній території існували стародавні царства Мідія, Парфія та Маргіана.

Глибокий слід у цьому регіоні залишили араби, поширивши серед місцевого населення іслам. Пройшлися тут і війська Чингісхана. У ХVІІ – ХІХ століттях ця територія була предметом гострих суперечок між різними правителями. У другій половині ХІХ століття вона була приєднана до Російської імперії. У 1920 році більшовики встановили в країні радянську владу. У результаті національного розмежування 27 жовтня 1924 року утворена Туркменська РСР, що входила до складу СРСР. У зв’язку із розпадом Радянського Союзу Туркменистан, як і Україна, та інші союзні республіки, проголосив свою незалежність.

19 лютого в республіці свято – День Державного прапора Туркменистану, яке відзначається з 1995 року. Напередодні цієї події наш кореспондент зустрівся з головою Одеського відділення гуманітарної асоціації «Туркмен миру» Ніязмуратом Бабакулиєвичем Халлиєвим і мав з ним бесіду.

– Оглядаючись назад, слід сказати, що країна не пішла шляхом «шокової терапії». А це зіграло свою позитивну роль, – говорить Ніязмурат Бабакулиєвич. – Зважена, ретельно продумана політика дозволила Туркменистану не лише уникнути негативних явищ в економіці, але й наростити виробничий потенціал, перетворивши аграрну країну у промислово-аграрну. Важливо також підкреслити, що нинішній Президент Гурбангули Мялікгулиєвич Бердимухаммедов далі успішно провадить економічні реформи. Їхня головна мета – забезпечення соціальної захищеності населення, особливо найуразливіших його прошарків. Робилося й робиться усе необхідне, щоб у складних умовах перехідного періоду не допустити зниження рівня життя народу, а навпаки, забезпечити його зростання.

– У чому це виражається конкретно?

– За часів СРСР Туркменистан експортував близько 80 мільярдів кубометрів природного газу на рік і майже половину вироблюваної електроенергії, але не міг дозволити собі газифікувати й повністю електрифікувати населені пункти. Сьогодні ці проблеми успішно розв’язуються. В країні у великих масштабах споруджуються як цивільні, так і промислові об’єкти. Розвивається промисловість, насамперед текстильна. Причому не лише в столиці, місті Ашґабат, але й в усіх обласних центрах. А за рішенням Президента Гурбангули Бердимухаммедова вже розпочато відновлення інфраструктури у районних та сільських населених пунктах.

– Як ці соціально-економічні перетворення позначилися на житті простих людей?

– Повсякденне піклування держави про свій народ очевидне. Досить сказати, що в країні систематично зростають заробітні плати та пенсії, державні допомоги та стипендії студентам. Крім того, у нас низька, суто символічна, плата за комунальні послуги, транспорт. За спожиті електроенергію, газ та воду населення Туркменії взагалі не платить.

– Між Україною і Туркменистаном давні дружні зв’язки. На якому рівні вони перебувають сьогодні?

– Хотів би нагадати, що за часів Великої Вітчизняної війни Туркменистан став другим домом для багатьох радянських людей, зокрема й українців. У роки лихоліття на територію нашої країни було евакуйовано цілу низку вищих навчальних закладів. Серед них одеські політехнічний та педагогічний інститути, які й далі у нас успішно працювали, навчали необхідних для країни фахівців, зокрема й туркменської національності.

Добре пам’ятають туркмени й страшний землетрус жовтня 1948 року, коли нашу столицю Ашґабат одразу було зруйновано вщент. На наше горе відгукнулися народи усього колишнього Союзу. Але, на мій погляд, важливо відзначити, що першою до зруйнованого та покаліченого міста прибула бригада рятувальників із Одеси. А фахівці, які входили до її складу, насамперед медики, одразу ж приступили до надання екстреної допомоги потерпілим.

Ділові та дружні відносини між нашими країнами збереглися дотепер. Досить сказати, що нині найбільший в Туркменії автомобільно-залізничний міст через річку Амудар’ю будують українські організації.

– Ви говорили, що Туркменистан сьогодні є одним великим будівельним майданчиком. Де б ще, на яких об’єктах, стали б у пригоді знання наших інженерів та майстерність фахівців?

– Найближчим часом планується будівництво на туркменському Каспійському узмор’ї значних об’єктів курортно-рекреаційної інфраструктури та туристичної індустрії. Не маю сумніву, що на цьому будівництві будуть дуже раді українським фахівцям.

– Ваша асоціація «Туркмен миру», як випливає з її назви, гуманітарної спрямованості, а отже, як я розумію, сприяє розвитку та зміцненню взаємозв’язків між нашими країнами та народами.

– Гуманітарна асоціація «Туркмен миру» виконує свою дружню місію більш ніж у тридцяти країнах. Зокрема, наше Одеське відділення, крім того, що здійснює всіляку підтримку усім співвітчизникам, які мешкають на території вашої країни, покликане поглиблювати добросусідські відносини між нашими народами. У зв’язку із цим членами нашої організації можуть стати не лише туркмени, але й громадяни України, які працювали або навчалися в нашій країні, які мають з нею родинні або інші зв’язки.

– Цьому, мабуть, сприяє й міжурядова угода про взаємне визнання українських дипломів у Туркменистані і навпаки?

– Безумовно, дана угода зіграла досить істотну роль у збільшенні числа туркменів, які навчаються в українських вузах. Лише минулого року до вищих навчальних закладів різного рівня акредитації вступило близько 3,6 тисячі наших співгромадян.

– Яку ще істотну роль виконує ваша асоціація?

– Це організація туризму, візова підтримка громадянам України, зокрема підприємцям, які виявили серйозні наміри працювати у Туркменистані.

– 19 лютого ви будете відзначати День Державного прапора Туркменистану. Які заходи заплановано на честь цього свята?

– Насамперед, хочу сказати, що на це свято ми запрошуємо не лише туркменів, які мешкають в Одесі та в інших містах, але й наших українських друзів. Насамперед, ми хочемо показати досягнення Туркменистану у розвитку соціально-економічної та культурної сфери. Перед гостями виступлять, звичайно ж, самодіяльні артисти, які репрезентують наше національне мистецтво. Для цього я навіть залучив свою доньку Боссан (у перекладі з туркменської – квітучий сад – авт.) Вона виконає низку пісень туркменською, українською та іншими мовами народів світу.

Серед гостей будуть представники культурно-національних товариств Одещини. Неодмінно запросимо на свято і головного редактора газети «Одеські вісті» Івана Георгійовича Нєнова, який виконував свого часу дипломатичну місію у Туркменистані. Він, до речі, написав цікаву книжку «Туркменские зарисовки», яка була опублікована у нас трьома мовами – туркменською, українською та російською, – і здобула схвальні відгуки у фахівців. Сподіваємося, що він не відмовить у проханні прочитати кілька новел із цієї книжки для наших гостей.

– Вітаю Вас і усіх туркменів зі святом – Днем Державного прапора і бажаю процвітання вашій країні.