– Хочу маленьку фею!
– Щоб виконувала твої бажання?
– Ні ж! Це такий набір – «Маленька фея». Там є парфуми, крем, помада, тіні, лак і пінка для волосся, шпильки із квіточками та гумки.
Діалог, почутий в одному із дев'яти існуючих нині дитячих дошкільних закладів Білгорода-Дністровського. Кожний із цих дитсадків працює за певною педагогічною темою. Одна з головних цілей, поставлених перед дитсадком "Веселка" № 4 – "Формування духовності на основі принципу національного виховання "Земля, де народилися й ростемо".
На заняттях у "Веселці" активно використовують різні методики для розвитку уяви дітей. На фізкультурі, наприклад, діють за програмою відомого педагога і вченого Миколи Єфименка. Заняття починаються не із традиційних стройових вправ, а із положення сидячи або навіть лежачи, коли дошкільнятам пропонують подумки перевтілитися у живу істоту або предмет, наприклад, в улюблену тварину або іграшку, в інопланетянина, підбираючи для цього відповідні рухи. Результати просто дивовижні! Як стверджує методист ДДУ Лілія Анатоліївна Самокиш, вправи із віртуальним підтекстом стимулюють уяву та розвивають здатність мріяти.
"Веселку" відвідує близько двохсот дітей. Із шести наявних різновікових груп – дві старші. Восени понад 50 дошкільників стануть першокласниками. Про що ж у реальності мріють шестирічки на старті нового етапу дорослішання?
– Мені хотілося б швидше піти до школи, щоб навчатися і стати вже дорослим. Тоді мені куплять комп'ютер, про який я мрію. А ще я хочу нові іграшки: різні машинки та іграшковий футбол, – розповідає Владик.
– А я мрію про шашки, шахи та квадроцикл, – вступає до розмови його партнер з гри у пісочниці.
– До школи хочу лише тому, що там не змушують вдень спати! – безапеляційно заявляє інший хлопчик.
Протягом останнього навчального року дітей до школи психологічно налаштовувала Любов Іванівна Ярошенко, – психолог "Веселки" та педагог-вихователь старшої групи:
– У мотивації своїх вчинків та бажань діти відрізняються індивідуальністю. Звичайно, мрії в них дитячі, є бажання спільні для багатьох. Мріють як про духовне, так і матеріальне: про іграшки, гарні речі, душевне тепло, ласку. Але є й такі діти, які вже міркують самостійно, осмислено та цілеспрямовано. Таких, у середньому, чоловік п'ять із усієї групи.
Слова педагога підтверджуються у невимушеній розмові з дітьми:
– Хочу, щоб мама ніколи не лаялася, – скаржиться хлопчик із сумними очами.
– А я, щоб ніколи не поранитися, – вступає до розмови інший, із садном над бровою.
– А я, щоб моя мама ніколи не хворіла...
Ганночка, Настуся, Оленочка та Артурчик грають у будівництво: споруджують у пісочниці нехитрий гараж для машинок.
– Не знаю, чого хочу, напевно, нічого не хочу, – відповідає на запитання головний "будівельник" Артур.
Решта дітей навперейми вигукують "найпопулярніші" відповіді: ставши дорослими, вони хотіли б бути міліціонерами, перукарями, військовиками, пожежниками, лікарями. Аліна, що стоїть осторонь, також визначилася із "вибором":
– Мрію, щоб у мене було дві маленькі дівчинки. Це коли виросту. Буду купувати для них іграшки м’якенькі, одяг та ліжечко, приводити їх до цього дитячого садка, куди ми сьогодні ходимо із подружками. Дівчаток я буду дуже любити, мені з ними завжди буде весело. Я хочу для них намагатися усе робити.
Сучасні діти мріють про найрізноманітніші речі, включаючи останні досягнення цивілізації. При цьому суть та природа дитячих мрій, як і за всіх часів, залишається незмінною. Хтось мріє та піклується, насамперед, про особистий вузький добробут, інші – про добробут та щастя ближнього.
