У будь-якому районі області, але особливо у віддалених, керівники найпильнішу увагу приділяють роботі сільськогосподарських підприємств. Оскільки саме вони допомагають організовувати нові робочі місця і утримувати людей на селі, подають руку допомоги, коли потрібно розв’язувати різні соціально-економічні проблеми району.
Не виняток і Красноокнянський район. Так сталося, що побували ми на його території одразу після натиску стихії, що завдала чималого збитку. І у розпал збирання ранніх зернових культур.
Розрахунокнасамихсебе
СВК «Правда», який очолює Віталій Кирлан, – багатопрофільне господарство із племінним тваринництвом (тут вирощують велику рогату худобу, свиней, овець на вовну) і доглянутими полями пшениці, ячменю й ріпаку. Керівник вважає, що поки що працювати на землі через нестабільність ситуації невигідно. Але майбутнє, на його думку, саме за великими сучасними комплексами, на яких будуть працювати місцеві кадри, допомагаючи тим самим і країну піднімати, і підтримувати життя в найвіддаленіших населених пунктах області.
Град побив близько 400 гектарів ріпаку, постраждали і поля ячменю СВК «Правда». Збитки, за попередніми підрахунками, склали близько 2 мільйонів гривень. Але люди звикли довіряти керівництву, яке завжди виконує свої зобов’язання перед колективом, і робота триває злагоджено, своєю чергою. На фермі одразу впадають в око чистота і порядок, усмішки на обличчях доярок.
– Нас не ображають, ось люди й стараються, – вважає завідувач ферми Олександр Маковейчук. – Полишають роботу рідко, а от працювати просяться постійно.
Виявилося, що тут навіть характер корів враховують. Якщо не любить корова машинне доїння, то й не наполягають на цьому на фермі. У таких випадках приходять на допомогу доярки. Їм корови молоко віддають із задоволенням.
На току підприємства, хоч і менший нинішній врожай за торішній, теж кипіла робота. І тут вразили усмішки, з якими люди під палючим сонцем справлялися з нелегкою фізичною працею.
Олексій Кацюра трудиться з 1987 року. Був шофером, трактористом, охоронцем. Він упевнений, що на землі повинні працювати стабільні колективи. Тоді й урожай, навіть якщо погода стає на заваді, теж буде вищим.
Віталій Кирлан на моє запитання, чи застраховані були постраждалі від граду посіви, відповів, що не вірить у страхові зобов’язання. Тому що коли страхові випадки настають, одержати належні гроші практично неможливо. Отож, розраховує тепер лише на себе, на те, що якось вдасться дістати кошти для своєчасного розрахунку з людьми.
«Сьогодні не розбереш, чим займатися вигідно», –
вважає голова СВК «Хлібороб» Василь Оніка. Він обіймає цю посаду дванадцятий рік. Підприємство співпрацює з Державним резервним насінницьким фондом. У березні півтори тисячі тонн насіння було продано Аграрному фонду з 50%-м авансом. Підприємство обслуговує близько 3 тисяч гектарів Чорнянської сільської ради, 800 – Тополівської, 700 – Цеханівської сільської ради.
– Останні років п’ять ми жодного разу не були збитковими, – говорить Василь Іванович. – І це незважаючи ні на коливання цін на продукцію, ні на погодні умови. Звичайно, допомагає взаємовигідна співпраця із Затишанським КХП. Крім того, ми застосовуємо інтенсивні технології вирощування, за максимумом використовуємо мінеральні добрива. Торік це дозволило за однієї з найвищих урожайностей по області (51 центнер з гектара) одержати 50% пшениці III класу, 30% – IV класу. Урожайність соняшнику склала 37,1 центнера з гектара.
Основних працівників у СВК «Хлібороб» шістдесят п’ять. Від них залежить благополуччя близько 800 пайовиків. Тому добір людей досить суворий: ледарі й п’яниці не приживаються.
Говорячи про перспективи, Василь Іванович упевнений: майбутнє в нашій країні за великими господарствами, які й імпортну техніку за кредитами можуть купувати, і інтенсивні технології вирощування сільгоспкультур впроваджувати. І на підтвердження своїх слів наводить сумну статистику: у першому півріччі в Україні випущено всього 42 трактори, 600 сівалок, 164 дискові борони. Скат на «дони» зріс у ціні з 400 до 800 гривень. Якому фермерові під силу працювати за таких умов?
З точки зору Москальова
Голова Красноокнянської РДА Василь Арнаут, характеризуючи стиль роботи СВК «Ставровський», яким керує Анатолій Москальов, підкреслив: основне – грамотна організація роботи. Це відчувається і у тому, наскільки доглянуті «джон діри» і «єнісеї». І в тому, що поряд з досвідченими працівниками можна побачити багато молоді. Заробітна плата 500 гривень за зміну для села, погодьтеся, висока. Крім того, господарство активно співпрацює із вченими у виборі найбільш підходящих сортів сільськогосподарських культур і засобів захисту рослин. Для довгострокового зберігання врожаю побудовано свій склад.
Цього року господарство засіяло понад 2 тисячі гектарів зерновими, горохом. Спочатку Анатолій Васильович думав купувати ще один комбайн до наявних шести. Однак прикинувши всі «за» і «проти», вирішив: за рахунок дисципліни і правильної організації праці цілком можна обійтися і без нових закупівель. І був правий.
На його думку, набагато ощадливіше купувати не «джон діри», а «єнісеї». Характеристики у цих комбайнів практично однакові (продуктивність усього на 10% менша), а ось ціна у три-чотири рази менша.
P.S.Розмова із трьома керівниками господарств Красноокнянського району залишила дивне відчуття того, що знають ці люди набагато більше, ніж ті, хто сьогодні в нашій країні виробляє політику розвитку агропромислового комплексу. Отут тобі і правильна організація праці, і скрупульозний розрахунок кожного ухваленого рішення, і плідна співпраця із вченими. Важливо і те, що не відриваються ці люди від своєї рідної землі: і дитячі садки, і школи, і ФАПи багато в чому існують завдяки їхній допомозі і підтримці. От би повчилися у них наші головні управлінці! Тоді можна не сумніватися: Україна б знову повернула собі статус головної житниці Європи.
