Знаючи, що в Ширяївському районі понад два місяці, а точніше два місяці і десять днів, не було дощів, розуміла, що настрій у хліборобів буде не вельми гарний. Однак те, що побачила в ТОВ «Батьківщина», приємно вразило. На гармані, біля крану з водою, усміхався сонях, ніби показуючи своєю голівкою на величезні ворохи ячменю, гороху, пшениці, які вже звезено з поля.
У звичному режимі працюють завідувач току Віктор Павлович Гомонюк, оператор зерноочисної машини Віктор Климчук та сезонні працівники. Вони приймають зерно з поля, провадять його очистку. Одне відправляють на елеватор та в порти, друге залишають в господарстві.
Вночі пройшов дощ. Справді вийшло так, як в тій приказці, що йде дощ не там, де просять, а там де косять. Але хлібороби у відчай не впадають. Комбайновий екіпаж «славутича» в складі Миколи Григоріца та Григорія Грабовецького проводять техдогляд свого степового корабля. Вони на ньому працюють вже п’ять років. З моменту появи комбайна в господарстві. А Леонід Кашпилян дотримується того правила, що і в жнива техніка має бути чистою. Тож, чекаючи доки спаде роса, протирає вікна в кабіні.
Федір Сагайдак жнивує майже на раритетній «ниві». В нинішні жнива він працює в парі зі своїм сином Олексієм, який крім виконання обов’язків помічника комбайнера ще й відвозить солому від комбайна.
Не сидиться Федору Михайловичу на бригаді. Він разом із обліковцем Анатолієм Йосиповичем Шульганом вирішили перевірити пшеничку на стиглість та вологість.
– Ні, таки ще треба трохи зачекати!, – вирішує досвідчений комбайнер.
А Анатолій Йосипович стурбовано поглядає в бік темно-синього неба, яке обіцяє нову грозу.
А кухарі Тетяна Тележко та Олена Дудник, готують обід. В період збирання врожаю всі учасники жнив забезпечені триразовим безкоштовним харчуванням. Ця традиція в ТОВ «Батьківщина» не міняється навіть в період економічної кризи.
Своїми звичними справами займається директор господарства Володимир Володівщук. Він відправляє машини із зерном, шукає, куди збути новий врожай. А це нині не так то просто. Ціни на зерно досить низькі.
– Схоже, що в нашій державі все робиться навмисне, аби задушити сільгосптоваровиробника. Як інакше розцінити той факт, що ціни на нафту на світовому ринку впали, а у нас на бензин та дизельне паливо зросли. Ще один абсурд: для ріпака нинішній рік видався неврожайним, а ціна на нього із 2960 за одну тонну впала до 2650 гривень. Сьогодні у виграші одні трейдери. Адже аграріям потрібно гасити кредити, тож вони мусять продавати зерно за безцінь, – говорить Володимир Петрович.
А ще цього потомственного хлібороба і доброго господаря турбує те, що дуже багато дрібних землевласників взагалі не витримують ринкових, чи точніше сказати, грабіжницьких, майже диких умов господарювання, і просто покидають землю. Сьогодні чимало наділів приватників, дрібних фермерів заростають бур’янами.
– Земля, яка могла б родити хліб, давати людям роботу, прибуток, стоїть пусткою. Ще абсурдніше те, що її не можуть взяти в оренду інші, так як немає механізму укладання договорів. Багато наших можновладців кричать про відсутність коштів, про пошук інвесторів, а тут в бур’янах лежать гроші», – з болем говорить Володимир Петрович.
Трохи помовчавши, додає:
– Сьогодні ми маємо надіятись тільки самі на себе. Тому велику увагу приділяємо науковому веденню господарства. Зокрема, всі сільгоспкультури вирощуємо за інтенсивними технологіями. Виконуючи всі вимоги. Зокрема й провадили листове мікро- та макропідживлення, обробляли посіви від бур’янів та шкідників. Всього тільки на хімічні препарати в середньому на один гектар зернових витратили в межах півтори тисячі гривень. А всього затрати на вирощування одного гектара зернових склали біля двох тисяч гривень. Та ми не шкодуємо, бо вкотре переконались, що застосування інтенсивних технологій дає прибавку врожаю на 30 – 50 відсотків. Наприклад, в цьому році нам довелось вирощувати озимі в екстремальних умовах: в квітні їх приморозило, а потім понад два місяці стояла посуха. І ми озимого ячменю зібрали по 32 центнери з гектара. Озима пшениця видає по 38 – 40 центнерів з гектара. А от що вийде в кінцевому результаті, сказати важко. Адже праця хлібороба – то суцільний екстрім. Особливо в нинішніх умовах, – розмірковує Володимир Володівщук.
До речі, ТОВ «Батьківщина» одне з небагатьох господарств району, де досі не тільки є галузь тваринництва, а ще й ведеться за прогресивними технологіями. На базі цього товариства навіть проводять свої дослідження одеські науковці. Але то вже інша тема.
