Завіса, запона

До дієслова занавешиватьСловник добирає укр. відповідники завішувати, запинати.Цілком слушно. Та коли доходить до іменників, утворених від згаданих дієслів, звідкись виринає занавіска. Далебі, не варте це суржикове слово вжитку в нашій мові. Адже до вікон маємо фіранки; для того, щоб відокремити якусь частину приміщення, вживаємо запону, в театрі – завісу; на дверях та край вікон – шториабо портьєри. Отже, занавісцілишається місце тільки в Словнику: хто вигадав, хай і користується, а нормальним людям – без потреби!

Заложник чи заручник?

Ні Грінченко, ні Білецький-Носенко цих іменників у своїх словниках не фіксують. Є лише дієслова, від яких ці іменники могли б походити. Це: 1. Заложатися (заложитися) – побиться об заклад; 2. Заручатися – поручиться, ручаться за кого-л. Отже, можливими є і заложник і заручник. На користь другого свідчить іще й зарука, що його Грінченко тлумачить рос. мовою як порука,ручательство за кого-л.

Вибір за тим, хто пише.

Заняття

Цього слова народна українська мова не має – його нав’язав нам російський «канцелярит». Почалося з анкетного запитання род занятий, перекалькованого нарід занять, хоч тут можна було б списати по-народному: Яку маєте професію? Чим трудитеся? З чого живете? – як-от мовиться в приказці Піп живе з олтаря, а писар з каламаря.

З анкет пошесть бюрократизму перекинулась на інші царини людської діяльності. Наприклад, набув ужитку вислів літературні заняття, хоч узвичаєним тут був і є літературна праця (робота); десь поділися по навчальних закладах розклади уроків, лекцій, семінарів, лабораторних праць (робіт) – скрізь запанували розклади занять. Учні й студенти перестали вже спізнюватись на навчання, а спізнюються на заняття, не стало вже конкретних лабораторних праць (робіт, експериментів) – лишилися тільки абстрактні лабораторні заняття.

Зграя?

З радіо пролунало: «Вчительку обступила зграйка дівчаток», – і одразу стало ясно, що компонував фразу журналіст, який думає по-російському. Бо українець ніколи б не застосував слово зграя (навіть у пестливій формі зграйка) до людини, понадто до дитини. Зграя в нашій мові може стосуватися лише хижих тварин або диких птахів (зграя вовків, зграя горобців), а часом і людей у суто негативному ключі, як-от бачимо в Коцюбинського: Хату сповняла ціла зграя якогось непевного люду чи Мирного: Кидав п’яній зграї золоті червінці. Тому там, де росіяни вживають слово стая (стайка), коли мова йде про людей, ми повинні писати гурт, гурток, громадка, компанія, ватага, ватажка, зрештою, навіть обуза (обузка), як-от читаємо у Грінченка, – Бач, якою обузою дітвора суне.

Пояснення. Обуза– це з лексокону чумаків. Доброї годині вони мали звичай їхати валкою, тобто, віз за возом, як караван. Хто їхав попереду, стежив за дорогою та напрямком руху, а всі інші могли й передрімати на возах після, скажімо, нічної варти в таборі або випасання волів. Коли ж заходила негода, валкарозпадалася: кожен звертав десь на узбіччя з розгрузлого шляху. Такий спосіб руху звався йти обузою,тобто безладно, розсипом. Росіяни запозичили в нас це слово, але надали йому іншого значення: тягар, зайвий клопіт. І під цим тиском українське обузаз ужитку вийшло, понадто, що й саме чумацтво занепало. А чом би тепер не повернути його до життя на місце неоковирної (у стосунку до людей, особливо до дітей) зграї?

Землероб?

Рос. відповідник тут чіткий: земледел; так називають робітника ливарного виробництва, яких готує (делает) землю для ливарних форм. Українські ЗМІ землеробом називають і земледельца, хоч для відтворення цього поняття наша мова має освячені всім народним життям слова хлібороб, рільник, ратай. Звідси й похідні – хліборобство, рільництво, а не кальковане землеробство, що його останнім часом узяли до вжитку преса й ефір, а особливо науковці (історики). Тут їм можна порадити звернутися до своїх улюблених російських зразків і зафіксувати, що навіть росіяни вдаються до запозиченого з нашої мови хлібороба, оскільки воно точніше передає суть поняття, і навіть витворили за цим взірцем слово хлопкороб(укр. бавовняр). Тому рос. заниматься земледелием нашою мовою найкраще звучить як трудитися рільництвом, жити з хліборобства.

Інтерес

Про виставку на морському вокзалі в Одесі дали репортажі як радіо, так і телебачення. Тільки от «радист» повідомив, що відвідувачі з цікавістюрозглядали експонати, а «телевізійники» – з інтересом. Хто з них описав подію точніше? Ясна річ, «радист», бо не могли ВСІ відвідувачі мати на виставці свої інтереси, як-от бувають, наприклад, власні інтереси, групові інтереси чи інтереси справи або торгівлі, – багатьох на виставку привела проста цікавість.

Інакше кажучи, «телевізійник» ужив інтересу суто російському значенні, яке охоплює ще й любопытствота любознательность, що наша мова кваліфікує як цікавість.

Принагідно є рація розглянути і прикметники, що походять від цих іменників – інтереснийіцікавий, ужиток яких теж сьогодні плутають. Орієнтир тут такий: те, що може викликати звичайне людське зацікавлення або подив – цікаве; те, що може навести на думку про користь чи зиск, – інтересне. Можна сказати цікавий чоловік, якщо мається на увазі риса його характеру (допитливість). Але треба казати інтересний чоловік, коли він чимось може зацікавити вас, повідомити чи зробити щось нове, небувале.