У кожного з нас своя доля. Є вона і у наших фабрик та заводів. Історія виникнення підприємства «Краб» сягає 1929 року, а будинки, у яких воно розташоване, споруджені ще раніше. Займалися тут різними видами діяльності, зокрема шили збрую для коней. Відповідно і назва підприємства змінювалася залежно від номенклатури продукції, що тут випускалася, завдань, поставлених перед колективом і епохи, у якій йому доводилося діяти.

Починаючи з середини минулого століття завод називався «Червоний Жовтень». На той час це було закрите виробництво, що входило до військово-промислового комплексу. Закрите, тому що тут розробляли і випускали тільки рентгенівських приладів, які використовувалися в «оборонці», близько двадцяти різновидів. Зокрема, аналітичний прилад «БАРС», що використовувався для діагностики реактивних двигунів та іншої військової техніки. У минулому заводу не бракувало замовлень на техніку, що випускається. Досить сказати, що тих же «барсів» виробляли за рік понад 365 одиниць.

– І це в ті часи вважалося цілком закономірним, – говорить голова правління ВАТ Віктор Ліміч. – Завдяки цьому компактному приладу можна було за лічені секунди встановлювати хімічний склад будь-якого предмета, деталі, рідини.

Тобто, використовуючи певний набір фільтрів, один прилад за раз може визначити близько дев’яти хімічних елементів. А за необхідності, змінюючи фільтри, або маючи комплекс з кількох таких приладів, можна визначати наявність або відсутність у досліджуваному об’єкті практично всіх елементів таблиці Менделєєва.

Дуже корисні такі прилади у металургії при виплавці металу, у ливарному виробництві. З їхньою допомогою, без тривалих витрат часу на дослідження у хімічній лабораторії, визначають, ще до розливу, якість плавки, що дозволяє металургам вчасно довести метал до потрібної кондиції.

Необмежені можливості «Барса» у геології, машинобудуванні, на авторемонтних підприємствах. Навіть у ювелірній промисловості при визначенні проби золота або срібла. І так далі.

Але всьому настає, на жаль, край. Після розпаду СРСР, поспішної приватизації підприємств єдиний у своєму роді завод щодо випуску оригінальної наукомісткої продукції почав зазнавати серйозних труднощів. Насамперед, з її збутом. І як наслідок, з’явилася значна заборгованість щодо заробітної плати, податків та інших обов’язкових платежів. Основні фонди, тобто будинки і споруди, потребували негайного ремонту.

Потрібно було шукати нових форм і методів господарювання. Приладобудівний завод став акціонерним товариством. А щоб вижити у ринкових умовах, довелося виробничі площі, що звільнилися, здавати в оренду. Таким чином, на території заводу почали працювати інші приватні підприємства. Зокрема, НП «ТОР» з виробництва розчинників, яке і стало своєрідним інвестором «Краба». Завдяки йому вдалося розрахуватися з боргами, що нагромадилися, відремонтувати приміщення.

При цьому треба враховувати той факт, що на ринку надточних приладів сталися значні зміни. Навіть на підприємствах військово-промислового комплексу почало застосовуватися аналітичне та інше електронне обладнання західних і східних виробників.

Проте це не означає, що прилади, які випускаються «Крабом», втратили свою актуальність. Але замовлень стало набагато менше. І переважно вони припадають на Російську Федерацію, де літакобудування далі залишається на плаву.

– У зв’язку з цим я хочу сказати, що наш аналітичний прилад «БАРС» не гірший за закордонні аналоги, а в чомусь навіть кращий, зокрема, у плані точності проведення аналізу, – далі говорить Віктор Ліміч. – Не кажучи вже про те, що він дешевший в десятки разів. Єдиний недолік і на сьогоднішній день полягає у неможливості його підключення до інших електронних приладів, зокрема, до роботи у парі з комп’ютером. Але цю справу можна виправити за умови достатніх інвестицій – не тільки в окремий прилад, а в електронне виробництво в цілому. На жаль, наша країна значно відстала у розробці, впровадженні та виробництві наукомістких виробів.

У той же час закордонні аналоги, не будучи кращими за своїми параметрами, саме і відрізняються тим, що можуть підключатися до іншої інфраструктури, розширюючи свої можливості.

– Але повторюся, у нас цим ніхто, на жаль, не займався і, боюся, вже не займатиметься, – продовжує В. Ліміч. – І, насамперед, тому, що ми реалізуємо наші прилади вже не сотнями, а одиницями, і конкуренція на цьому ринку досить висока. І ніхто в Україні не підтримує вітчизняного виробника.

До цього слід ще додати, що нинішні акціонери «Краба» і «ТОРа» планують винести виробництво за межі міста. І там вже точно не буде місця для випуску цієї електронно-рентгенівської продукції. Тому що вона на сьогоднішній день не затребувана належним чином. А яке ж приватне підприємство за ринкових умов працюватиме, не одержуючи прибутку?

Одне слово, «Краба» чекає доля інших одеських підприємств, які не з власної вини опинилися за бортом сучасного цивілізаційного процесу.