Копилка
Геть непотрібне запозичення з російської мови! Адже маємо власні слова для цього поняття. Зокрема, скарбничка(діалект. скарбонка), коли мовиться про домашнє (і дитяче) складання дрібняків, карнавка– для збирання даток у церкві. Копилка –це з комуністичної пропаганди (копилка передового опыта). Дякувати Господу, минулося! Тільки журналісти живуть учорашнім днем…
Кошт
Свого часу росіяни позичили це слово в нас. Мало не до початку минулого століття в них широко фігурували вислови типу «на казенный кошт», «своекоштный». Згодом коштвони поміняли насчет, а зближувачі мов почали активно пропихати цю зміну, впроваджуючи і в Україні, де треба і не треба, слово рахунок. Скажімо, учиться на государственный счет (колись мовилося – казенный кошт) почали мавпувати: надержавний рахунок. А до чого воно, коли наша мова має власні вислови? Ось:
рос. укр.
жить за чужой счет жити чужим коштом
строить на свои будувати власним
средства коштом
за счет чего (добиваться) коштом чого (досягати)
командировка відрядження
за свой счет на власний кошт
недорого, с небольшими недорого, невеликим
затратами коштом
отпуск за свой счет безоплатна відпустка
Особливо ж недоладним є вислів, що набув поширення останнім часом, – грошові кошти. А які ж іще можуть бути кошти, як не грошові? І це від того, що росіяни мають вислів денежные средства, оскільки в них средства можуть бути і не денежными, а, наприклад, средства производства. Ми такі средстваназиваємо засобами, отже, не маємо потреби передражнювати росіян грошовими коштами.
Кравець
– чоловік, який уміє шити (рос. портной). А як називаємо жінку такої професії? Газети пишуть кравчиха. А треба – кравчиня, як-от буває майстриня, бо кравчиха – то дружина кравця, як ковалиха – дружина коваля або головиха – дружина голови.
Крок
В усіх випадках, де росіяни пишуть шаг,наші засоби масової інформації намагаються ставити крок.Це неправильно. Бо кожна з мов має власні рамки використання слів. Наприклад, росіянин скаже предпринять определенные шаги – українець повинен сказати вжити певних заходів; широким шагом – сягнистою ходою; отмерь три шага – відміряй три ступні.
– Отже, російське шаг,а українське – захід, хода, ступінь? А слова кроку нашій мові нема? – спитає читач.
Певно, що є. Але вживаємо ми це слово значно рідше за росіян. Коли саме? Коли йдеться про технічний шаг (крок швейной машини, крок екскаватора), коли йдеться про звук от шагов (скрадливі кроки, лункі кроки), коли йдеться прошагспеціальний, скажімо, військовий (печатать шаг –карбувати крок). Докладніше пояснить паралель усталених (станівких) висловів:
рос. укр.
в нескольких шагах за кілька ступнів
идти шаг в шаг ступати слід у слід
решительный шаг рішучий захід
с первого шага з самого початку
умерить шаг! сповільнити ходу!
черепашьим шагом черепашачою ходою
шагать в ногу с чем додержувати ходи чому (Додержувати ходи
прогресові)
шаг влево, ступиш праворуч,
шаг вправо – стреляю! ступиш ліворуч –
стріляю!
шагнуть навстречу кому ступити назустріч кому
шагом марш! ходом руш!
шире шаг! наддай ходи!
Приклади з художньої літератури (щоб не сказали, ніби подане в українській частині паралелі – вигадки авторів): Широко ступавМарко (О. Стороженко); Пішов буцім-то в город тихою ступою(Квітка-Основ’яненко); Одлічи три ступні– і копай(з казки);Ішов він... тихою ступою (Мирний). Фразеологізми: ступити на Божу путьдорівнює рос. находиться при смерти;дати ходу– пуститься наутек.
З огляду на сказане неприродним постає і дієслово крокувати,що його так полюбили сьогоднішні літератори. А навіщо воно, коли для відтворення поняття наша мова має багато власних некалькованих дієслів, починаючи від іти і кінчаючи подаватися, рушати, простувати, прямувати, чимчикуватитощо?
