Продукти з подовженим терміном придатності, зокрема сирні десерти, йогурти, ряжанки, стали звичними покупками для багатьох господинь. Проте купуючи їх, не слід забувати: без консервантів тут не обійшлося. Тому що за звичайних умов всі перелічені продукти, навіть перебуваючи у холодильнику, через два-три дні обов'язково почнуть прокисати.
Чинне вітчизняне законодавство вимагає від підприємства-виробника зазначати на етикетці всі компоненти, що входять у товар. Зокрема і консерванти, щоб покупець, маючи вичерпну інформацію, міг визначитися з вибором покупки.
Але вітчизняний товаровиробник, який звик хитрувати, уникати відповідальності і далеко не завжди виконувати вимоги законів, знайшов безліч простих виходів з цієї ситуації. Наприклад, маркування наноситься таким дрібним шрифтом, що без лупи з хорошим збільшенням прочитати хоч щось не можливо. Або текст виконується буквами того ж кольору, що й колір упакування. Він, звичайно, проглядається. Покупець розуміє, що текст там написано. Але от прочитати його можуть тільки окремі щасливчики. Можна ще нанести маркування на місці склеювання поверхонь упакування. Можна подбати про фарбу, яка швидко стирається. У цьому випадку, ледве взявши до рук продукт, ви вже нічого не прочитаєте через те, що весь шрифт опиниться на ваших долонях. Загалом, як і раніше талановита земля наша. Але у якомусь одному, дуже вже специфічному напрямі.
Співробітники ДП «Одесастандартметрологія» звертають увагу ще на деякі хитрощі. Так у вершковому маслі, що по-різному називалося – «Домашнє», «Селянське» – вказувалася просто масова частка жиру (без диференціації частки рослинного жиру). Тепер у великих супермаркетах з'явилися так звані спреди. Це, говорячи мовою професіоналів, вода у жирі. Жир повинен становити від п'ятдесяти до вісімдесяти відсотків. І не менш двадцяти п'яти відсотків повинно припадати на жир молочний. Все це виробник зобов'язаний зазначити на маркуванні продукту.
Щодо молока, то, за визначенням, це продукт секреції молочних залоз однієї або декількох корів, кіз, овець, температура якого не перевищує сорок градусів за Цельсієм і він не піддавався термічній обробці.
Готується до прийняття національний стандарт «Молочна і комбінована молочна продукція». Він встановлюватиме вимоги до молока, спредів, морозива з комбінованим складом сировини. Вийшов також державний стандарт «Молоко. Метод визначення чистоти». Його хочуть роздобути всі молокопереробні підприємства, щоб знати: як же тепер визначається ступінь чистоти цього самого молока?
Виходячи зі сказаного фахівцями, виникає низка запитань. Зокрема, чи можна назвати той продукт, який ми купуємо у супермаркетах, молоком?
Виявляється, ні. Його правильніше називати відновлене молоко. Таке визначення вже застосовується щодо соків. На їхніх упакуваннях часто пишуть «Сік відновлений». Це означає, що продукт одержують з концентрату, доводячи його до певного рівня вмісту сухих речовин. Натуральний сік одержують з овочів або фруктів навіть без додавання цукру. Якщо цукор є, то називатися натуральним такий сік уже не може.
А що таке молоко питне або йогурт питний, морозиво комбінованого складу?
Питне молоко або питний йогурт – це продукт, який вже пройшов термічну обробку шляхом стерилізації, пастеризації, опромінення. За мікробіологічними показниками він придатний для прийому до їжі. Морозиво з натуральних продуктів тепер теж зустрічається дуже рідко. До його складу входять не тільки молочні, але і рослинні жири. Наприклад, кокосова, пальмова олія. Сказати однозначно, добре це чи погано, не можна. Ще не виросло покоління, яке вживало б такі продукти від часу народження до смерті.
Жорсткіші вимоги встановлюються і до томатної пасти. Масова частка сухих речовин повинна забезпечуватися у ній основною сировиною – томатами, а не крохмалем, наприклад.
На сьогоднішній день майже половина сировини, з якої виробляються харчові продукти, завозиться з-за кордону. Контроль якості і безпеки харчових продуктів повинні забезпечувати ветеринарна і санітарна служби, служба із захисту прав споживачів, а також служба стандартизації, метрології і сертифікації. У кожної з них установлена своя сфера відповідальності, графіки перевірок, законодавчо встановлені системи покарання за виявлені на підприємствах-виробниках і торгуючих підприємствах порушення. Проте, покупець не повинен забувати: остаточний вибір товару залишається за ним. І відповідальність за придбання теж.
