Експансія ГМО триває
Останнім часом багато розмов точиться навколо застосування генетично модифікованих організмів (ГМО). Спектр їхнього використання сьогодні справді дуже широкий: косметичні й лікарські засоби (за рахунок ГМО в них досягаються швидші ефекти омолоджування або одужання), мікробіологічні штами для виробництва йогуртів (вони поліпшують процеси шумування). Уже з'явилася форель із властивостями червоної риби лосося. Тобто, в усіх випадках мова йде про продукти, що містять білок. І генетично модифікованим називається лише продукт зі зміненою не природним, а штучним шляхом ДНК.
У постанові Кабінету Міністрів України говориться, що в маркуванні товарів повинен вказуватися як зміст ГМО, так і те, що продукт зроблений з генетично модифікованої сировини.
Співвідношення між ними – модифікованої та загальної кількості білка – повинне становити 0,9 (тобто, зі ста пшеничних зерен, що прийшли на переробку, генетично модифікованим може бути лише одне). Підприємства-виробники, якщо зазначене співвідношення менше 0,1, можуть не вказувати на маркуванні вміст ГМО. Якщо менше 0,9, – можуть маркірувати на свій розсуд (вказувати чи ні). Але при перевищенні співвідношення 0,9 вони зобов'язані вказати вміст у продукті ГМО.
Суворішими стають вимоги і до продукції, цілком зробленої з модифікованої сировини. Наприклад, кукурудзи. У цьому випадку виробник обов'язково повинен вказати, що використано модифіковану сировину.
Треба сказати, що родоначальниками використання ГМО у виробництві харчових продуктів були США і Канада. Модифікована пшениця і соя вперше з'явилися завдяки їхнім зусиллям. І дотепер широко репрезентовані на продовольчому ринку цих країн.
Обов'язкове маркування всіх ГМО та інгредієнтів передбачені лише у разі присутності нової ДНК і білка в кінцевих продуктах харчування законодавством Австралії, Нової Зеландії та Російської Федерації. У Європі маркування наявності ГМО обов'язкове. У США і Канаді – не завжди.
На думку фахівців, на нашому ринку репрезентовано на дві третини модифіковану сою і кукурудзу. Особливо це стосується сої – соєвих бобів і концентратів соєвого білка, ізоляту і гідроізоляту соєвого білка, замінників молока і сухого молока, смаженого соєвого борошна. За п'ятнадцять років (перша модифікована соя з'явилася у 1994 році) цей продукт став продуктом масового використання.
Активно модифікуються кукурудза, томати, картопля, кабачки, диня, цикорій, ріпак, люцерна, банан, капуста, квасоля. Взагалі ж, відомі сімнадцять генетично модифікованих овочів і фруктів.
У Європі працює близько двохсот лабораторій, що займаються визначенням ГМО у продуктах харчування. У середньому виходить дві-три лабораторії в кожній країні. У нас такі лабораторії мають інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя, «Укрметртестстандарт», є вони в Харкові й Вінниці. Устаткування такої лабораторії (по мінімуму) обходиться у шістсот тисяч гривень. А ще потрібні реактиви. Адже передбачений забір проб, проведення аналізу білків, екстракція нуклеїнової кислоти. Для цього не обійтися без хроматографа, вартість якого обчислюється від двадцяти тисяч доларів.
Законодавці, щоправда, не виділяючи потрібних коштів на закупівлю устаткування і реактивів, написали, що працювати лабораторії повинні без прибутку. Тільки незрозуміло, за рахунок чого ж підприємствам повертати вкладені (і чималі) кошти? Тому, напевно, і не поспішають різні структури подібні лабораторії оснащувати. У нашому регіоні вони є на базі селекційно-генетичного інституту і облСЕС. Хоча з урахуванням величезної кількості транзиту та імпорту харчової продукції, у нашому регіоні така лабораторія зобов'язана була б працювати вже давно.
Тим більше, що вимоги до вирощування екологічно чистих культур висуваються дуже високі. Зокрема, при вирощуванні зернових культур експрес-аналізи на ГМО будуть робитися просто на полі. Поля з генетично модифікованими культурами повинні розміщуватися від інших на відстані не менше тисячі шестисот метрів. Цей момент нашим законодавством ніяк не врегульований.
На завершення хочу поділитися деякими своїми занепокоєннями. Насамперед, про поля із квітучими і плодоносними генетично модифікованими культурами: ріпак, що став однією з найулюбленіших культур наших сільгосппідприємств, соняшник і кукурудзу. Висока їхня врожайність, швидше за все, забезпечується генетично модифікованим посівним матеріалом. Це означає, що, наприклад, ріпак, що цвіте, з якого бджоли збирають нектар, стає джерелом перехресного запилення інших культур і одержання меду з вмістом генетично модифікованих компонентів. З випалених після збирання врожаю кукурудзи і соняшнику полів зола із ГМО розноситься вітром, йде після дощу і з підґрунтовими водами у ґрунт і річки. Тобто, процес поширення ГМО вже став неконтрольованим.
Фахівці заспокоюють, що придбані ГМО-культурами властивості через кілька циклів розвитку зникають. Віриться в це, чесно кажучи, із труднощами. Якщо б це було так, не розвивалися б стрімко генетика і селекція. Та й медики чудово знають: генетичні мутації практично не піддаються корекції і надзвичайно стійкі.
Світлана КОМІСАРЕНКО,«Одеські вісті»
Злочин і покарання
Напевно, немає такого хлопця, який би хоч раз не сходив би з батьком на море, на лиман або річку. З вудкою. Були і в мене такі незабутні походи. З того часу любительська риболовля стала для мене чудовою формою відпочинку. Щоправда, з роками усе рідше вдається виїжджати на природу, щоб на якомусь тихому затоні закинути вудку і, дивлячись на хитний поплавець, замислитися про життя-буття. Однак як рибалка-аматор з інтересом читаю замітки, дивлюся телепередачі, присвячені проблемам рибного господарства області. І разом із усіма обурююся, дізнаючись про факти хижацького, браконьєрського ставлення до наших рибних запасів. І є від чого справедливо обурюватися. Та поміркуйте самі.
– Лише за минулих 11 місяців поточного року працівниками державного басейнового управління "Західно-Чорноморська держрибоохорона" виявлено 7727 порушень природоохоронного законодавства, 1932 з яких є грубими, – говорить старший державний інспектор управління Алла Єрмакова. – Тобто пов'язані із незаконним застосуванням громадянами промислових або заборонених знарядь лову.
Хіба це не обурливо? Хіба немає причин для обурення? Адже кожному зрозуміло, що браконьєри займаються цим промислом не для того, щоб прогодувати свою голодну сім’ю.
За словами Алли Єрмакової, під час рейдів, проведених органами рибоохорони разом із працівниками МВС та ветеринарної служби, на одеських ринках і в інших місцях торгівлі виявлено понад 1500 порушень, пов'язаних із недотриманням громадянами та юридичними особами порядку купівлі і реалізації водних живих ресурсів.
Добре, що ці рейди приносять вагомі результати та відчутні втрати для тих, хто розкрадає і намагається реалізувати наше спільне багатство. За даними того ж управління "Західно-Чорноморська рибоохорона" у порушників лише на ринках вилучено 23,6 тонни водних живих ресурсів, які реалізовувалися без наявності у продавців документів, що підтверджують законність їх купівлі. Мало того, реалізують ту ж рибу без сертифікатів якості, у антисанітарних умовах. Щоб переконатися у цьому, досить відвідати так званий рибний ринок на багатостраждальному Привозі.
Усього ж за минулий період поточного року вилучено понад 36 тонн водних живих ресурсів, які були виловлені із порушеннями чинного законодавства, а також близько 6 тисяч одиниць незаконно застосованих або заборонених знарядь лову.
На щастя, наші несумлінні громадяни не завжди уникають відповідальності за вчинене. Як повідомила Алла Єрмакова, за виявленими фактами незаконного лову та реалізації водних живих ресурсів на порушників подано 1040 позовів про відшкодування збитку, завданого рибному господарству України, на загальну суму близько 390 тисяч гривень.
За 50 найгрубішими порушеннями до слідчих органів передано матеріали щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які займаються незаконним рибним промислом. На сьогоднішній день 15 з них вже зазнали кари.
Серед них – житель Біляївського району С. Делігойдін, який, застосувавши промислове знаряддя лову – сітку, без наявності відповідних дозвільних документів та квот, виловив у озері Писарське 18 штук молодого ляща, 175 штук тарані, 3 щуки та багато інших видів риби. Своїми діями він грубо порушив Правила любительського і спортивного рибальства, а головне – завдав шкоди рибному господарству України. За матеріалами, оформленими інспекторами управління рибоохорони, слідчим Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області було порушено кримінальну справу за ознаками ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України. Кримінальну справу було розглянуто Біляївським райсудом, рішенням якого порушника притягнуто до кримінальної відповідальності у вигляді штрафу на суму 510 гривень із конфіскацією знарядь лову та усього добутого, а також із обов'язковим відшкодуванням завданого збитку.
Не знаю, наскільки покарання відповідає злочину. Але будемо сподіватися, що воно послужить добрим уроком йому та іншим любителям незаконно поживитися на наших водоймах.
Але для мене, гадаю, як і для багатьох членів нашого суспільства, браконьєрство небезпечне ще й тим, що позбавляє рибальські артілі чи підприємства законного промислу та заробітку. А державу та місцеві громади – надходжень до їхніх бюджетів.
Іван ЧЕГУРКО,«Одеські вісті»
