Кожного року 19 грудня до нас приходить святий Миколай. І ми щоразу живемо в очікуванні казки. А казки справді мають здатність оживати. Тільки треба подивитися навколо…
По дорозі на роботу зустріла свою знайому. Вона почала розповідати про те, з яким нетерпінням її синочок збирався вранці до дитячого садочка.
– А чому це ти відмовився з татусем машиною їхати, а мама ось на санчатах тебе везе? – запитую маля, слухаючи розповідь його матусі.
– Хочу першим побачити Миколая – безапеляційно заявило хлоп’я, очевидно, вимальовуючи в уяві свою власну казку. – А з машини не видно. Він і до нас прийде, – додав радісно.
А й справді, подумалося, де живе Миколай? Звідки він приходить? Щоб знайти відповідь на своє запитання, вирішила піти до савранського дитячого садочка «Веселка».
Тут панує особливий настрій – піднесений, врочистий. З другого поверху, де знаходиться актовий зал, добре проглядається центральна дорога і під’їзд до будинку. Тож малюки час від часу зазирають у шибки: чи нема, бува, Миколая? В цей час роздається звук мобільного телефона. Перемовившись із кимось, завідувачка дитячого дошкільного закладу Людмила Романівна Гремалюк повідомляє:
– Дітки, святий Миколай сам не може приїхати, бо он як дороги замело. Але він попросив свого хорошого знайомого, аби він вас відвідав. Наш гість трохи затримується, бо він об’їжджає інші дитячі садочки району, але незабаром буде у нас. Так що чекайте.
– А подарунок буде?
– Ви сказали святому Миколаю, що ми хочемо – посипалися звідусіль запитання. У відповідь завідувачка заспокійливо посміхалася.
І тут, ніби за чиєюсь підказкою, малята кидаються до вікна.
– Приїхав! Приїхав! – радіють вони, забачивши знайому машину, якою до них завжди під’їжджають з якимись подарунками.
Машина, припаркувавшись, зупиняється, і з неї виходить голова районної ради Микола Васильович Бадюл.
– Ура! – радіють малюки, відразу впізнавши свого гостя.
Тим часом, поки він діставав щось з торбини, вони навперебій розповідали йому про свої успіхи.
– Молодці, молодці, – прихвалює малят Микола Васильович. – Ось вам і подарунок, як обіцяв, – і вручає їм омріяний цифровий фотоапарат.
– Як зробите разом зі своїми вихователями виставку фотографій із своїх заходів, я знову прийду, подивлюся, – каже дітям.
А вони, забувши про все на світі, вже розпитують, як фотоапарат працює, чи можна відразу у тому маленькому віконечку побачити себе, чи можна буде вже сьогодні показати фотографію мамі.
Повертаючись на роботу, думала: як добре, що дітки мають ось такий прекрасний дитсадок, що наша влада, незважаючи на зайнятість, завжди знаходить час, аби приділити увагу дошкільнятам, як це робить голова районної ради Микола Васильович Бадюл. Тоді й справді казки оживають. А вони, як відомо, запам’ятовуються на все життя.
