Робітникчипрацівник?
Якщо мовиться про людину, що створює матеріальні цінності на виробництві, називаємо її робітником.Коли ж заходить мова про того, хто працює в якійсь галузі господарства, науки, культури, його називаємо працівником.Усіх разом членів трудового колективу – і робітників, і працівників – називаємо працівниками (працівники нашого підприємства), а про тих, хто працює поруч, виконуючи подібні обов’язки, кажемо співробітники, колеги, товариші по роботі.
Приклади: Робітник біля верстата заплющив очі, зосереджений (Довженко); Працівник музею повинен бути і добрим екскурсоводом (зі статуту); Працівники заповідника мали що показати нашій вибагливій екскурсії (І. Ле); Мої співробітники – чудові люди (з радіоінтерв’ю).
Дивно, але факт: наукові працівники чомусь називають себе тільки співробітниками.
Розвід
Саме це слово вживає висока література, зокрема Біблія (с. 206, вірш 24, переклад професора Огієнка) і саме це слово використовує народна мова, коли хоче передати поняття, що його Грінченко тлумачить у своєму словнику як разрыв, ссораі наводить приклад з Чубинського: Я ж тобі казала при нашому роду, щоб не було послі між нами розводу.Сучасні ж літератори, а також юридична термінологія послуговуються в даному разі словом розлучення, хоч люди можуть розлучатися не тільки через разрыв, ссору,чи припинення шлюбу,як-от читаємо в Головка: Уже аж під горбом Артем, нарешті, умовив матір вернутися. Скільки не йти, мовляв, розлучатисятреба.
Далі в Біблії мовиться про розводовий листяк документ про припинення шлюбу, а в наш час видають свідоцтво про розлучення…
Рукостискання – що воно таке?
Нічого особливого: звичайна собі калька з російського рукопожатие. На жаль, досить поширена. Наприклад, у недавній радіорозповідіпро Єльцина пролунало: Його рукостискання, як і раніше, міцне. Що може бути гіршого за таке самоперекладацьке мавпування? Українецьу цьому разі сказав би: Потиск його руки, як і перше, міцний. Отже: рукопожатие – це потиск рук.І далі:
Рос. Укр.
обменяться потиснути один рукопожатием одному руки,
потиснути
собі руки,
поручкатися
горячее пожатие палкий потиск рукрук,
тепле ручкання
Ряд
Народна мова розуміє слово рядяк сукупність вишикуваних в одну лінію предметів (істот і неістот). Так його й використовує: Сідаймо в ряд, щоб Бог був рад (приказка), Зеленая дібровонька у три ряди посаджена (пісня); Ставаймо, браття, ряд у ряд (історична пісня). На організованусукупність вказують і здрібнілі форми іменника: рядки [соняшника], рядки [буряків].
Засоби масової інформації, до народної мови не дослухаючись, ідуть за російськоподібним канцеляритом, а він дозволяє використовувати слово ряді там, де ніякого рядуй немає. Наприклад, в ряде случаеввони калькують буквально: в ряді випадків.
Словничок паралелей підкаже вислови, властиві саме нашій мові:
Рос. Укр.
длинный ряд лет багато (багато-
багато) років (літ)
ряд поколений кілька поколінь,
низка поколінь
в течение ряда лет протягом кількох
(декількох) років
по ряду причин з певних (деяких,
багатьох) причин
в ряде случаев у деяких
випадках,
іноді, подеколи
ряд статей кілька, низка статей
ряд событий низка подій
целый ряд мыслей ціла низка думок
в ряду этих событий серед цих подій
из ряда вон неабиякий,
выходящий нечуваний,
небувалий
Що ж до ряда синонимов,то ми так і кажемо: ряд синонімів.Бо вони ж і справді шикуються в рядки,скажімо, як рядки(рос. строки) в книжці.
Сільчани
В запалі антирелігійної боротьби російські більшовики повели наступ не лише на попів і церкви, а й навіть на слово крестьяне,що мало, на лихо, в своєму складі таку ненависну частину, як крест.Було винайдено сельчане.Наші «залежні» негайно перемавпували: сільчани.І користуються ним досі. Навіщо? Адже є гарне, віками освячене селяни.
Співбесідник, співрозмовник
Жодного з цих слів дореволюційні словники не фіксують. Вони ввійшли в ужиток пізніше. Але утворені від слів народних – бесідаі розмова.Чи однакові вони за змістом і сферою вжитку? Не зовсім. Перше використовується здебільшого на означення розмови загальної, велелюдної, часом навіть пов’язаної із застіллям: У бесіді була, мед-горілку пила, Веселая бесідонька, де мій милий п’є – з пісень. Друге – на означення власне розмови. Залежно від цього учасників і називають: співбесідникчи співрозмовник.Засобам масової інформації треба, мабуть, віддавати перевагу саме співрозмовникові,оскільки про застілля, скажімо, в інтерв’ю, не йдеться.
