ВІзмаїльськомуісторико-краєзнавчомумузеїПридунав’яцимиднямивідкритачерговавиставка. Вона присвячена жіночому рукоділлю на південному заході Бессарабії. Це мистецтво має глибоке коріння, традиції, що склалися протягом не одного десятиліття, характерні для багатонаціонального регіону.
Як розповіла завідувачка експозиційного відділу музею Катерина Петрівна Альошина, у двадцяті роки минулого сторіччя в особняку, де нині розташовано музей, була професійна школа для дівчаток, яким викладали ази рукоділля, ткацтва, хатнього господарювання. Тут розташовувалися навчальні класи, майстерні, житлові кімнати. Досить велика спадщина тих літ до часу зберігалася у запасниках музею, і тепер виставлена на загальний огляд. А деякі з учениць досі живі і багато в чому допомагають музею. Одна з них – Олександра Іларіонівна Савіна. Вона багато років пропрацювала журналістом і коректором у багатотиражній газеті Українського Дунайського пароплавства «Дунаєць». А вільний від роботи час досі присвячує рукоділлю. Співробітниці музею вважають її своїм великим другом. Адже Олександра Іларіонівна не тільки передала до музею частину своїх робіт, але і провадила тут «майстер-класи». Дуже багато і докладно розповідала про історію особняка, у якому нині розташований музей, а свого часу, до революції, він належав родині градоначальника Тульчіанова. І на відкритті виставки О. Савіна була серед почесних гостей.
– А чому б не відкрити у місті професійні курси рукоділля, як у мій час, – сказала Олександра Іларіонівна. – Діти тягнуться до цього мистецтва, як і ми колись. Ви подивіться, скільки і сьогодні прийшло юних глядачів – не лише подивитися, але і чомусь повчитися. Адже це не просто виставка, а школа народної мудрості.
Та й сам музей, на думку його директора Ольги Михайлівни Тірон – це не лише експозиційні зали, але і своєрідна школа.
– До нас зараз постійно приходять і приїздять школярі. І перше завдання показати їм те, чим багатий наш край, а по можливості прищепити ази любові до власної історії, традицій, звичаїв і ремесел. Втішно, що наші плани знаходять постійну підтримку у керівників міста, зокрема у відділі культури.
– До речі, – продовжила вона, – туристів, які все частіше відвідують музей, найбільше цікавить саме народна творчість – вишивки, бісероплетіння, вироби з природного матеріалу – усе, що тією чи іншою мірою розкриває душу людей, які тут живуть.
І на нинішній виставці знайшли своє місце як роботи минулих часів, виготовлені вихованками курсів рукоділля у двадцятих – тридцятих роках минулого століття, так і роботи сучасниць – Тамари Костянтинівни Затинченко, Олени Іванівни Іскрової, Ганни Вікторівни Іващук, Неллі Герасимівни Тумакової і багатьох інших майстринь.
А член Ізмаїльської спілки художників України Ганна Разумова, чиї картини не так давно експонувалися в Ізмаїльській картинній галереї, продемонструвала власноручно виготовлену сукню, прикрашену бісероплетінням з використанням технологій наших бабусь. Так, Юдашкін позаздрив би...
Додамо – у планах музею найближчим часом за сприяння голови Ізмаїльського фонду підтримки підприємництва організація виставки рукодільних сувенірів-іграшок, яка згодом перетвориться у міні-музей.
Коли залишав виставку, першокурсники Ізмаїльського відділення МАУП попросили від їхнього імені через газету подякувати працівникам музею, а також заступникові директора з наукової роботи Світлані Василівні Паламарчук.
– Ми дуже часто буваємо у музеї, тому що тут – цікаво, щоразу довідуємося щось нове про наш край, – говорять Оксана Кюрчубаш, Тетяна Ліхтенко, Олена Жовтанська Володимир Белали. Вивчаємо край та його традиції і звичаї, ремесла, і відчуваємо, як багато значать ці знання для нас, для нашого майбутнього...
