Чудовий ювілей влаштували друзі Анатолію Борисовичу Зелінському, професорові Одеської музичної академії імені Нежданової. Формальним приводом стало 75-річчя музиканта і п’ятдесятиріччя творчої діяльності, яка розпочалася одразу ж після закінчення консерваторії. Він навчався у Людмили Наумівни Гінзбург, як і Сергій Терентьєв, Юрій Дикий, Володимир Саксонський. З встановленого на сцені великого екрана ми почули голос Людмили Наумівни, вона промовила свою знамениту напівжартівливу фразу: хто може – грає, а хто не може – навчає грати. Усі розсміялися, тому що до Зелінського це, зрозуміло, не мало жодного стосунку – він встиг об’їздити з концертами майже весь тодішній Союз, він знає інструмент так, як знає його тільки справжній Майстер, розуміючись на всіх тонкощах конструкції. Важливо було, що голос Людмили Наумівни прозвучав, що вона сама ніби була присутня на ювілеї, передаючи нам естафету від Святослава Теофіловича Рихтера (якому цими днями, до речі, виповнилося б 95 років), від Генриха Густавовича Нейгауза. Власне, тому я і пишу про ювілейний вечір в Одеській філармонії – він був культурною подією. Ініціатор усього, чудовий джазовий піаніст – Юрій Кузнєцов.
Начальник управління з питань культури та мистецтва Одеської міськради, заслужений працівник культури України Роман Бродавко вручив ювілярові нагороду від мера. Народна артистка України, академік Галина Поліванова не змогла прийти, але надіслала від себе і від імені колег розкішний букет квітів. Грав камерний оркестр під керуванням Ігоря Шаврука, звучала музика Баха (партію фортепіано виконував Зелінський), Арію Баха грав і Юрій Кузнєцов, потім – ноктюрн Шопена для двох роялів з оркестром (обробка покійного професора Олександра Ровенка, якого теж слід пом’янути добрим словом). Юрій Кузнєцов зіграв знамените Адажіо Альбіноні – присвятивши його пам’яті померлої нещодавно дружини ювіляра – і як потужно, як несподівано трагічно його зіграв!
А у другому відділенні – ювіляр опинився в залі, а на сцену вийшли джазмени, серед яких відомий Ігор Бриль (Москва). Дует Кузнєцова та Бриля – це «щось», висловлюючись одеською мовою. Слухати його можна було нескінченно! Але на сцену виходять все нові музиканти – Артур Фролов (ударні, Донецьк), Максим Гладацький (контрабас – Київ), Андрій Мишаков (саксофон, Одеса). У фіналі до них долучається вокалістка Тамара Лукашова, теж з Одеси. Зустрівшись на цій сцені, музиканти з різних міст грають напрочуд злагоджено. Як вони слухають один одного! Як вони імпровізували! Це було свято справжнього джазу – того, який всі ми любимо, і який давно вже перестав презирливо називатися «музикою товстунів», а перейшов до розряду справжньої, високої музики.
Зробив можливим все це свято один чоловік, – ювелір і любитель музики Анатолій Гордєєв.
