Шляпка

Ніколи масовим порядком, не культивувавши соняшників, росіяни не дібрали й назв до окремих частин цієї рослини. Квітку її за ботанічним типом суцвіття назвали корзинкой. Вкладачі Русско-украинского словаря, недовго думаючи, перекомпонували цю назву на кошик.І тепер по газетах на сміх людям читаємо: Комбайнер так відрегулював свою машину, що жоден кошикне залишився невимолоченим. А що б то згадати, що народ український соняшниковий цвіт і плід віддавна називає шляпкою(і кошиків ніхто не молотить). Тільки хто та коли до народної мови дослухався…

Шухляда чи ящик?

Один журналіст закінчив статтю: І справу відклали в довгий ящик. Другий щось мовив про довгу шухляду. Хто мав рацію?

– Ясно, що другий, – скаже дехто. – Адже в перекладному словнику сказано: ящик (выдвижной) – це шухляда.

– А чи сказано в цьому словнику, що є відповідником усталеному (образному) вислову долгий ящик?Ні. Ліквідовуємо цю прогалину з допомогою словника Грінченка:

Рос. Укр.

отложить відкласти

в долгий ящик на безвік

(на вечные

времена);

(бессрочно);на безрік

(ирон. до до нових

неопределенного віників

времени)

Якість

На прикладі вжитку цього іменника та сполук із ним можна ще раз упевнитись в однобокості наших засобів масової інформації, над словотворчістю яких досі тяжіють російські зразки. Так, сусідський зворот в качестве кого (чего)калькують у нас від букви до букви. Хоч власних мовних засобів для відтворення даного поняття аж ніяк не бракує. Ось вони:

прибыл в качестве представителя министерства – прибув як представник

командирован в качестве уполномоченного – відряджений за уповноваженого

был вынужден выступить в качестве адвоката – мусив узяти на себе роль(обов’язки) адвоката

интересно познакомиться с вами и в таком качестве – цікаво пізнати вас і в такій постаті (подобі).

Газетна й ефірна словотворчість та впровадження нових зворотів набудуть, мабуть, української орієнтації лише тоді, коли нашим дітям перестануть забивати голови російською освітою.

Слівце про одеситів

У тім, що одесити багато в чому зберегли вірність україномовним засадам фразобудування та манері слововжитку, ми вже переконалися з попереднього матеріалу. А в лексиці, зокрема, в уживанні іменників (назв предметів)? Виявляється, що й тут наші земляки не такі вже й «русскоязычные». Самі одного разу були свідками розмови двох корінних одеситок (рахівників):

– Ты занесла это в новую ведомость?

– Занесла.

– Поставь крыжик.

Навіть українці з українців не вживають тепер цього старовинного слова – всі кажуть хрестик.Лишився крижтільки у фразеологізмах крижем лежати(лежать пластом), крижі болять(болит поясница) та в деяких західноукраїнських говірках. А одесити зберегли і використовують у цілком буденних (хоча дещо й специфічних) розмовах. От хоч би в такій, що мала місце в міській друкарні наприкінці 50-х (теж з корінним одеситом):

– Вы предъявляете претензии, что мы набрали вам лишний абзац! Надо было покрыжить(тобто викреслити навперехрест).

– Так там же рамочка…

– Рамочка-рамочкой, а надо было таки покрыжить.

А хто з українців скаже сьогодні, що таке прова?Хіба лиш історик пояснить: так називали козаки передню частину своїх чайок.Тож знайте: одеські рибалки тільки провоюназивають передню частину шаланди! І тільки шапликомвичерпують воду з дна свого судна! (В російському флоті це слово переробили на шполик).