Трохи про прикметникові суфікси
На вищий і найвищий ступені якості прикметників можуть вказувати не лише суфікси -ш-, -іш-та префікс най-.Часом виконують таку функцію і суфікси -енний, -езний, -елезний, -ючий, -ющий, -ячий: здоровенний, величезний, довжелезний, злючий, багатющий, добрячий.
Перші три з названих суфіксів бувають здебільшого в прикметників, які дають поняття простору, часу, міри, ваги, міцності. Наприклад: А морю широченному,глибокому й силенномуводи не додаси (Щоголів); Це дід кріпенний(Нечуй-Левицький); Там здоровенниймлин стояв (Руданський).
Суфікси -ючий, -ющий, -ячийпросто підкреслюють прибільшену якість предмета: Дівчата у білющихсорочках (Грінченко), Злючих вона собак держала (Марко Вовчок), Добрячого борщу наварила (з приповідки). Їх можна використовувати іноді до відтворення рос. -ейш-(белейший – білющий, злейший – злючий).
Щодо суфікса -енький,то він має властивість указувати не лише на здрібнілість (меншу міру) ознаки (маленький, чорненький), а й передавати поняття, що його відбиває слово досить: досить довгий – довгенький, досить високий – височенький, досить багатий – багатенький.Тому варто, де це дозволяє стиль викладу, користуватися цією особливістю. Наприклад, думку Ця книжка досить велика розміром можна викласти Ця книжка величенька (чималенька) розміром, тобто піти за зразком не книжково-канцеляристським а тим, що наслідує народнопісенні чи літературні спроби відтворення поняття зі словом досить: «Ой, якби ж я, козаченьку, була багатенька,наплювала б я на тебе й на твого батенька» (пісня), «Я ж хоч був собі п’яненький,та на ногах таки кріпенький»(Грінченко); Бур’ян і величенький,та ніхто його полоти не збирається (Квітка-Основ’яненко).
Ясна річ, не кожен стиль дозволяє такі зміни, але при нагоді чом не скористатися? Це урізноманітнить фрази, надасть текстові певного емоційного забарвлення.
Прикметниковий суфікс -ісіньк-,вказуючи на найвищу міру ознаки, може стосуватися не лише прикметників, а й інших частин мови: рівнісінькай прямісінька,як струна, точнісінькомежі очі, на самісінькомувершечку (прикметник, прислівник, займенник).
Щодо вжитку суфікса -ісіньк-,то просимо порівняти фрази: Він нічогісінько на цю тему не знає і Він на цю тему рішуче нічого не знає (друга – з радіопередачі). Голим оком видно природність першої і штучність (перекалькованість) другої. Оце вам і орієнтир.
Підсилювальні тавтологічні звороти
Їх широко вживає народна мова для піднесення рівня якості, користуючись при цьому префіксом пре-та суфіксами -енний,-езний, -енький, -есенький: старий-престарий, старий-старенний, давній-давнезний, синій-синесенький.Можемо користуватися ними й ми. Наприклад, вислів глубокая старостьпередати зворотом старенна-старість; большое (огромное) количество – сила-силенна; неизмеримая глубина – глибокий-глибоченний; чудо из чудес – диво-дивнеє; неисчислимое множество – незліченна безліч; гол как сокол – голий-голісінький, босий-босісінький.
Близькими за значеннями є також звороти, де одне слово підсилюється іншим з допомогою частки не,що виступає в ролі префікса: сумний – невеселий, дурний – нерозумний, малий – недорослий, або й власне самої частки не(Здорова була, дівчино, чужая – не моя – з пісні).
До речі, про префікс нев прикметниках. Його наша мова вживає частіше, ніж російська: маленького роста –невисокий на зріст;грустная улыбка –невесела посмішка; молчаливый– небалакучий; моложавый –нестарий;ленивый –неробочий; слепой –невидющий; беспомощный –невладущий; сомнительный –непевний; болезненный –недужий. Як не згадати Шевченкового: Незлим, тихим словом?
